Іванюк Олексій Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іванюк Олексій  Андрійович

ІВАНЮ́К Олексій Андрійович (13. 03. 1954, м. Пирятин Полтав. обл.) – живописець. Чоловік О. Іванюк. Чл. НСХУ (2003). Закін. Крим. художнє уч-ще (Сімферополь, 1987; викл. В. Бернадський, Л. Грейсер, М. Моргун). Викладав 1988–2008 образотворче мист-во у Пирятин. школі-гімназії естет. виховання. На твор. роботі. Учасник всеукр. та міжнар. мист. виставок від 1978. Персон. – у Києві (2003, 2007–09), Лубнах (Полтав. обл.), Каліфорнії (США; обидві – 2006), Полтаві (2007, 2010), Прилуках (Черніг. обл., 2008), Варшаві (2009). Осн. жанри – пейзаж, натюрморт. Картини вирізняє емоц. відвертість, душевна теплота, що стверджує гармонію життя. Домінанти творчості – глибинне коріння нац. традиції, укр. культур. спадщини. Окремі полотна зберігаються в НХМ, Нац. музеї Т. Шевченка, Музеї культур. спадщини у Києві, Полтав. краєзнав. музеї.

Тв.: «Березень», «Квіти польові» (обидва – 2002), «Кручені паничі», «Натюрморт із нарцисом», «Калина червона» (усі – 2004), «Поле сонця», «Яблуневий цвіт», «Вечірній подих» (усі – 2005), «Тиша», «Літечко» (обидва – 2006), «Соняхи» (2007), «Зоране поле», «Таке життя…», «На городі» (усі – 2009), «Холодно» (2010).

О. Є. Заїка

Стаття оновлена: 2011