ІВАНЮ́Х Володимир (1905, м. Пере­мишль, нині Польща — лютий 1943, м. Сокаль Львівської обл.) — живописець, графік і монументаліст. Зна­н­ня техніки іконопису та монументального живопису набув під час праці у Національному музеї у Львові (1924–25). На­вчався у Мистецькій школі О. Новаківського у Львові (1925–27). Працював викладачем рисунку та малярства в Унівському монастирі (1927–30), від 1930 — у Львові. Член мистецького обʼ­єд­на­н­ня «Руб» (1932). Малював олійні та акварельні порт­рети («Гуцулка», «Дівчина», обидва — 1930; «Художник Р. Чорній», 1936), натюрморти, краєвиди, побутові композиції («Ярмарок у Сокалі», близько 1934); звертався до графічної техніки кольорової монотипії. Твори насичені світлом і кольором, сповнені ліричних на­строю, ін­спіровані здобутками ім­пресіонізму. Спільно з Ю. Магалевським виконав стінопис церкви в с. Холоїв (по­близу м. Радехів, нині Львівської обл.). Учасник мистецьких ви­ставок у Львові (від 1926). На 4-й ви­ставці Українського товариства прихильників образотворчого мистецтва 1934 ви­ставив 26 творів. Окремі роботи зберігаються у Національному музеї у Львові.