Кузнецов Володимир Вікторович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Кузнецов Володимир Вікторович


Кузнецов Володимир Вікторович

КУЗНЕЦО́В Володимир Вікторович (16. 09. 1969, Київ) – скульптор. Син Л. Кулябко-Корецької та В. Кузнецова. Чл. НСХУ (2000). Закін. Укр. АМ (Київ, 1996; майстерня В. Чепелика). На твор. роботі. Учасник всеукр., міжнар. худож. виставок від 1992. Осн. галузі – монум. скульптура, пластика малих форм. Використовує брон­зу, камінь, дерево, глину, лід, шоколад, пісок. Брав участь у створенні монументів Незалеж­ності України у Києві (2001), «Молитва за Україну» у смт Батурин Бахмац. р-ну Черніг. обл. (2008).

Тв.: «Джерело» (Держ. істор.-культур. заповідник «Буша», с. Буша Ямпіл. р-ну Вінн. обл., 1989), «Переплетіння сердець» (1992), «Червоний вітер» (1993), «Колесо часу» (с. Германівка Обухів. р-ну Київ. обл.), «Поверхня Всесвіту» (обидва – 1994), «Форма–96» (Держ. музей-заповідник «Олеський замок», смт Олесько Буського р-ну Львів. обл., 1996), «Купальське колесо» (1997), «Ох­тирська відьмочка», «Жива та мерт­ва вода» (обидва – 1998), «Джерело часу» (2000), «Смугастий вершник» (2002), «Спрага» (2003), «Як удома» (Пейзажна алея у Києві, 2011), «Вухастик» (2012); барельєфи – Б. Грінченка, А. Яковкіна (обидва – 2012); із шоколаду – погруддя Т. Шевченка, І. Франка та Лесі Українки, барельєф Р. Лижичко, фонтан (усі – 2007).

Літ.: Калачева Е. В Киеве «построили» самый большой действующий фонтан из шоколада // Комсомол. правда. 2007, 8 окт.; Козаченко Г. Скульптура малих форм // Слово Просвіти. 2010, 23–29 груд.

Статтю оновлено: 2014