Івахін Євген Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Івахін Євген  Михайлович

ІВА́ХІН Євген Михайлович (24. 10. 1910, с-ще Авдіївка, нині місто Донец. обл. – 06. 04. 1981, Київ) – гандболіст, тренер, фахівець у галузі фізичної культури і спорту. М. сп. (1946), засл. м. сп. СРСР (1948). Засл. тренер України (1961) та СРСР (1968). Канд. пед. н. (1950), проф. (1968). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Держ. ін-т фіз. культури України (Харків, 1935), де відтоді й працював (нині Нац. ун-т фіз. виховання і спорту України, Київ): зав. (1960–75), проф. (1975–80) каф. спорт. ігор, водночас – декан спорт. ф-ту (1950–59). Засн. школи рад. й укр. гандболу. Багатораз. чемпіон і призер першостей України з гандболу (1945–50). Голова (1946–66), чл. президії (1967–80) Федерації гандболу України. Засн. Федерації баскетболу України (1946). Підготував 3 засл. м. сп., 14 м. сп. Розробляв методику підготовки спортсменів у ігрових видах спорту.

Пр.: Баскетбол. 1955; Ручной мяч 7 : 7: Метод. пособ. 1962; Гандбол: Метод. пособ. 1966; Спортивные игры: Метод. пособ. 1979 (усі – Київ).

В. О. Коноплястий

Стаття оновлена: 2011