Івахненко Олександр Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Івахненко Олександр  Андрійович

ІВА́ХНЕНКО Олександр Андрійович (08. 09. 1931, с. Старопетрівка Бердян. р-ну, нині Запоріз. обл. – 08. 12. 2003, Київ) – живописець і графік. Засл. діяч мист-в України (1991). Чл. НСХУ (1982). Навч. у Львів. ін-ті приклад. та декор. мист-ва (1949–50; викл. І. Севера), Дніпроп. худож. уч-щі (1950–51; викл. Г. Чернявський), закін. Харків. худож. ін-т (1966; викл. С. Бесєдін, О. Хмельницький). Працював 1957–60 ст. методистом образотвор. і приклад. мист-ва Полтав. будинку нар. творчості; 1966–67 – на Харків. худож. комбінаті; 1967–74 – пров. художником ВДНГ УРСР; 1974–83 – викл. Київ. худож.-пром. уч-ща; від 1984 – у Київ. худож. ін-ті: від 1993 – доц. каф. живопису і композиції. Учасник мист. виставок. Персон. – у Києві (1999). Осн. галузі – станк. живопис, станк., книжк. та ужитк. графіка, дизайн. Звертався до різних технік (рисунок, акварель, пастель, гуаш). Чільне місце у творчості І. посідає образ Т. Шевченка, мотиви й сюжети його поезій. Запропонував низку наук.-метод. розробок та програм. Виконав перші пошт. марки України: «Декларація незалежності України», «500-річчя Запорозького козацтва», «Трипільська культура», «ХХV Олімпійські ігри у Барселоні» (усі – 1990–94). Автор числен. ювіл. пам’ят. монет та проектів держ. відзнак України (зокрема медалі «50 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945», 1994; ордена князя Ярослава Мудрого 5-ти ступ.). У складі автор. колективу розробив Великий Держ. Герб України (1995–2000), Штандарт Президента України (1996).

Тв.: «Різьбяр В. Гарбуз» (1959), «Кримські сонети» (1966), «Ніч над Бахчисараєм» (1975), «Леся Українка» (1982), «В кінці греблі шумлять верби» (1985), «Т. Шевченко», «Козак Михайло» (обидва – 1991), «Доля» (1995), «Запали свічку» (1998), «Елегійне» (1999), «Побраталися» (2000), серія портретів «Відродження» (1987–91); іл. – до вибр. творів О. Пушкіна (1975), «Кримських сонетів» А. Міцкевича (1976), двотомника творів Д. Павличка (1980), кн. «Балади Т. Шевченка» (1981–83); серія марок України (1990) та до 100-річчя переселення українців до Канади (1992); цикл «Перепоховання. Останнім шляхом Кобзаря» (1991).

Літ.: Бушак С. Він створив Великий Державний Герб України // Шлях перемоги. 2001, 29 листоп.

С. М. Бушак

Стаття оновлена: 2011