Івахнюк Антін - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Івахнюк Антін

ІВАХНЮ́К Антін (псевд. – Вуйко; 25. 01. 1906, с. Сморжів, нині Дубен. р-ну Рівнен. обл. – 27. 05. 2001, Торонто) – громадський діяч і меценат. Чл. «Пласту» (1924). Дійс. чл. Хорват. АН, НТШ, чл. т-ва «Просвіта» (1934–37). Почес. чл. Об’єдн. колиш. вояків УПА США і Канади. Закін. Оттав. ун-т (1972). У 1927 – військ. служба у польс. армії. Від жовтня у складі 5-го куреня пластунів «Довбушівці» у Станіславі (нині Івано-Франківськ); від 1928 – у «Чорноморцях», де працював у підпіллі зі шкіл. товаришем Р. Шухевичем. У листопаді–травні 1929 – субреферент секретаріату Верх. пласт. команди у Львові, від травня 1929 – секр. юнацтва. Від 1929 – в. о. референта Кошової команди (згодом Окруж. ради) у Львові. Навч. на філос. ф-ті Львів. ун-ту. 1930 заарешт. за причетність до діяльності таєм. гуртка. Ув’язн. на півтора року в польс. тюрмі. 1933 виїхав до м. Заґреб (нині Хорватія), де 1941 здобув диплом інж.-архітектора. 1938 засн. укр. студент. т-во «Пробоєм» (згодом «Дніпро»). Один з організаторів «Укр. леґіону» (1941). Чл. Хорват. т-ва інж. (1943), Клубу філателістів (Заґреб, 1945). Брав активну участь у громад. житті Хорватії. 1945 заарешт. органами НКВС у Заґребі. Від 1948 – у Канаді. Співзасн. 1948 г. «Гомін України», в. о. голови Пласту в Канаді (1950–51), чл. редколегії Видавн. ком-ту «Літопису УПА». Автор низки статей про націоналіст. рухи хорват. студентів, боротьбу українців з комуніст. режимом, про Т. Шевченка (хорват. мовою), турец. лідера Ататюрка; інтерв’ю, рец. на книги, видані хорват. мовою з укр. проблематикою, кінофільми; перекладів з хорват. на укр. мову, доповідей, спогадів.

Р. Сенькусь

Стаття оновлена: 2011