Івашко Володимир Антонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Івашко Володимир  Антонович

ІВА́ШКО Володимир Антонович (28. 10. 1932, Полтава – 13. 11. 1994, Москва, похов. у Харкові) – радянський і партійний діяч. Канд. екон. н. (1973). Держ. нагороди СРСР. Закін. Харків. гірн. ін-т (1956). Від 1957 працював у ВНЗах Харкова, зокрема 1968–73 – секр. парткому Укр. заоч. політех. ін-ту; 1973–86 – на парт. роботі у Харкові та Дніпропетровську; від 1986 – секр., від 1989 – перший секр. ЦК КПУ; водночас від червня 1990 – голова ВР УРСР. У липні 1990 відмовився від поєднання посад першого секр. ЦК КПУ й голови ВР УРСР. Проводив політику горбачов. «перебудови»: 1989 в УРСР поступово почалася демократизація сусп-ва, сповільнилися політ. утиски, з’явилася можливість для утвердження НРУ. Після того, як став головою ВР УРСР, втратив підтримку КПУ і не зміг створити власну команду («праві» й «ліві» укр. політики вважали його креатурою Москви). Першим з кер. УРСР почав вести діалог з націонал-демократами. На 28-му з’їзді КПРС (липень 1990) обраний заст. ген. секр. ЦК КПРС М. Горбачова, що зумовило кризу у ВР УРСР і КПУ. Ініціював підписання нового союз. договору, під час спроби заколоту Держ. ком-ту з надзвич. ситуації (серпень 1991) зайняв вичікувал. позицію. Після заборони КПРС відійшов від політ. діяльності. 2002 ВР України заснувала для студентів Харків. ун-ту радіоелектроніки дві стипендії ім. І.

Літ.: Івашко Володимир Антонович // Комуніст України. 1989. № 11; Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991). К., 2005.

Ю. І. Шаповал

Стаття оновлена: 2011