Івник Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Івник Іван

ІВНИ́К Іван (Ивник Иван; справж. – Ніколаєв; Николаев; 14(27). 02. 1914, с. Сявалкаси Мурат Казан. губ., нині Сявалкаси, Чувашія, РФ – 28. 05. 1942, м. Чебоксари, Чувашія) – чуваський поет, перекладач. Чл. СП СРСР (1938). Закін. Чебоксар. пед. технікум (1931), навч. у Казан. ін-ті рад. права (1932–33). Автор вірш. казки «Телей çулĕ» («Шлях до щастя», 1938), зб. віршів і поем «Çуркунне» («Весна», 1937), «Сăвăсемпе поэмăсем» («Вірші й поеми», 1937), «Сăвă кĕнеки» («Книга віршів», 1940). Писав також для дітей: поет. цикли «Ăшă çил» («Теплий вітер»), «Пирĕн телей» («Наше щастя»; обидва – 1939). Поезії І. притаманні романт. піднесеність, пісенність вірша. Переклав чувас. мовою окремі твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, В. Маяковського, С. Єсеніна, М. Ісаковського, Г. Лонґфелло, «Слово о полку Ігоревім» (у співавт. з І. Тукташем, 1938), епос «Давид Сасунський». У 1930-х рр. І. став актив. популяризатором творчості Т. Шевченка в Чувашії, переклав і опублікував поему «Сон», баладу «Тополя», поезії «Минають дні, минають ночі...», «Думи мої, думи мої…», що пізніше увійшли до чувас. вид. «Кобзаря» (Чебоксари, 1939; 1954; 1964). Брав участь у шевченків. святах 1939 у Києві та Каневі; написав ст. «Шевченко і чуваський народ» («Радянське літературознавство», 1934, № 4, співавт.). Окремі твори І. укр. мовою переклали В. Юхимович, П. Сингаївський, А. Косматенко.

Тв.: укр. перекл. – [Вірші] // Весняний вітер. К., 1961; Згадав я Сеспеля // Вінок Сеспелю. К., 1980.

Літ.: Чичканов П. З почуттям братньої любові // Вітчизна. 1955. № 1; Воронцов Г. Иван Ивник: пурнăçĕпе пултарулăхĕ // Воронцов Г. Шупашкар. Чебоксары, 1982; Афанасьев П. Писатели Чувашии. Чебоксары, 2006.

П. М. Чичканов, В. М. Алексєєв

Стаття оновлена: 2011