Івченко Михайло Євдокимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Івченко Михайло Євдокимович

І́ВЧЕНКО Михайло Євдокимович (псевд.: М. Проліс, М. Ивлев; 28. 08(09. 08). 1890, с. Никонівка, нині Срібнян. р-ну Черніг. обл. – 17. 10. 1939, м. Орджонікідзе, нині Владикавказ, Пн. Осетія, РФ) – прозаїк, літературознавець. Чоловік Людмили Коваленко-Івченко, батько Лесі Івченко. Учасник 1-ї світ. війни. Закін. Моск. землеробну школу. Працював агрономом-економом на Полтавщині, на поч. 1920-х рр. – ред. ж. «Сільський господар» (Харків), «Сільський кредит» (Київ). Дебютував 1910 новелою «Їх було троє» у г. «Кубанський край» (м. Ставрополь, Росія). Належав до літ. об’єднань «Музагет», «Аспис». Від 1925 – на твор. роботі. Лірик-імпресіоніст за своїм твор. спрямуванням, І. зосереджувався переважно на проблемах взаємин людини та природи, пошуку гармонії людської душі і довколиш. світу. Написав низку літ. портретів – передмов до видань творів Марка Вовчка, І. Франка, Чайки Дніпрової, А. Тесленка, В. Стефаника, Панаса Мирного. Листувався з бенґал. письменником Р. Таґором, перекладав його твори. У романі «Робітні сили» (1929) порушив питання становлення пореволюц. інтелігенції, культури, розвитку нації у нових сусп. умовах. 15 вересня 1929 заарешт. у справі СВУ, у квітні 1930 звільн. Відтоді участі в літ. процесі не брав. 1936 виїхав на Пн. Кавказ, де вчителював. Помер від хвороби. Реабіліт. посмертно.

Тв.: Шуми весняні: Зб. новель. 1919; Імлистою рікою: Оповідання. 1926; Порваною дорогою: Оповідання. 1926; Землі дзвонять: Оповідання. 1928, Робітні сили: Новели, оповідання, повісті, роман. 1990 (усі – Київ).

Літ.: Шевчук В. Михайло Івченко та його твори // УМЛШ. 1988. № 7; Мельник В. Увесь задуманий і філософічний // Івченко М. Робітні сили: Новели, оповідання, повісті, роман. К., 1990; Шевчук В. Драма життя родини Івченків // ЛУ. 1990, 9 серп.; Мовчан Р. Автобіографії з архіву М. Плевака // СіЧ. 1996. № 6.

В. О. Мельник

Стаття оновлена: 2011