Ігнатенко Ганна Георгіївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ігнатенко Ганна  Георгіївна

ІГНАТЕ́НКО Ганна Георгіївна (11. 11. 1924, м. Прилуки, нині Черніг. обл. – 16. 02. 2008, Київ) – письменниця, літературознавець. Чл. НСПУ (1982). Канд. філол. н. (1956). Орден «За мужність» (1999). Учасниця 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. ун-т (1947). Працювала ст. ред. вид-в «Молодь» (1950–52) та «Держлітвидав України» (1955–62), ст. викл. класич. літ-ри Київ. ун-ту (1962–69), доц. каф. літ-ри Київ. ін-ту культури (1969–82). Почала друкуватися від 1958. Авторка громадян. та інтим. лірики, психол. прози. У монографії «Іскри вогню великого» (К., 1975) розглянула традиції декабрист. поезії у творчості Т. Шевченка, І. Франка і Лесі Українки. Роман «Сполохи літ» (К., 2007) – про життя й події повоєн. часів, початки руху шістдесятників, заснування і діяльність Клубу творчої молоді в Києві.

Тв.: Студенти: Повісті. 1972; Кіндрат Рилєєв: Біогр. роман. 1979; Володимир Короленко: Біогр. роман. 1986; А вода по каменю: Поезії. 1994; І що снилось-говорилось: Літ.-художнє вид. 1999; Високий замок: Поезії. 1999; На дні мого серця: Поезія, проза. 2003 (усі – Київ).

Літ.: Заславський І. Іскри вогню // ЛУ. 1976, 18 трав.; Заброварний С. Провісник правди і свободи // Наша культура. Варшава, 1983, серп.; Матвієнко А. Що повідало серце // Шлях перемоги. 2004, 28 квіт.

Л. А. Дрофань

Стаття оновлена: 2011