Ігнатенко Микола Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ігнатенко Микола  Андрійович

ІГНАТЕ́НКО Микола Андрійович (16. 05. 1939, с. Калинки, нині Тинна Дунаєвец. р-ну Хмельн. обл. – 01. 10. 2005, Київ) – літературознавець, перекладач. Д-р філол. н. (1991). Закін. Чернів. ун-т (1961). Учителював, працював на радіо і в редакціях газет. Від 1975 – в Ін-ті літ-ри НАНУ (Київ): від 1998 – заст. зав. відділу світ. літ-ри і компаративістики. Автор монографій з питань теорії літ-ри та історії худож. культури «Читач як учасник літературного процесу» (1980) і «Генезис сучасного наукового мислення» (1986; обидві – Київ). Почав перекладати під впливом М. Лукаша, котрий вмістив його переклади віршів «Літа», «Вік», «Товариство», «Добро утратив» у зб. Й.-В. Ґете «Твори» (К., 1969). Переклав з нім. мови романи «Брати-віталійці» В. Бределя (1969), «Загибель воїнів-ягуарів» В. Мейнка (1973), поет. зб. «Золоті слова» Й.-В. Ґете (2001), кн. «Порівняльна історія слов’янських літератур» Д. Чижевського (2004; у співавт. з О. Костюк); з румун. – повісті «Щасливий Млин» і «Скарб» І. Славича (обидві – 1972), окремі новели X. Зінке, вірші М. Емінеску; з польс. – зб. «Вірші для дітей» Ю. Тувіма (2001; усі – Київ) та ін. Загинув за нез’ясов. обставин.

О. Г. Астаф’єв

Стаття оновлена: 2011