ІГНА́ТОВ Давид (; справж. — Ігнатовський; ; 15(27). 10. 1885, містечко Брусилів Радомишл. пов. Київ. губ., нині смт Житомир. обл. — 26. 02. 1954, Нью-Йорк) — єврейський письмен­ник і драматург. Навч. у хедері, закін. екс­терном г-зію. Від 1903 — у Києві, де при­єд­нався до с.-д. руху. 1906 емігрував до США (Нью-Йорк). Один із засн. літ. групи «Двоє хлопчаків» (1907), яка від­кидала пролетар. теми та соціаліст. ідеї в літературі, об­стоюючи «мистецтво заради мистецтва» й пере­вагу форми над змістом. Засн. видавництва «» («Америка», 1912), ред. і видавець неперіод. ілюстров. літ. квартальника «» («Листи», 1912–26), альманаху «» («Зі світу в світ», 1916). У творах «» («Сокровен­не світло», 1918) і («Чарівні історії старої Праги», 1920) ідеалізував євр. традиції, спираючись на оповіді цадика Нахмана Брацлавського. Роман « » («У вируючій ямі», 1918) — про виродже­н­ня й духовне оновле­н­ня євр. ім­мі­грантів; трилогія « » («На далеких дорогах», 1932) — про початки євр. робітн. руху у США. Писав також казки й оповіда­н­ня для дітей, пʼєси на біблійні сюжети, зокрема «» («За новий світ», 1939), «» («Гідʼон», 1953). Ви­дано зб. мемуарів та есеїв І. «» («Ві­дірвані листки», Буенос-Айрес, 1957).