Ігнатовський Олександр Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ігнатовський Олександр  Йосипович

ІГНАТО́ВСЬКИЙ Олександр Йосипович (04(16). 03. 1875, м. Смоленськ, Росія – 18. 08. 1955, м. Єсеніце, Югославія, нині Словенія, похов. у Белґраді) – лікар-терапевт. Д-р медицини (1902), проф. (1908). Закін. Військ.-мед. академію в С.-Петербурзі (1899), де відтоді й працював: від 1905 – приват-доц. 1908–11 – зав. каф. спец. патології і терапії Новорос. ун-ту в Одесі; від 1911 – зав. факультет. терапевт. клініки Варшав. ун-ту. Під час 1-ї світ. війни був консультантом Червоного хреста. 1917 повернувся до Варшав. ун-ту, евакуйованого у м. Ростов-на-Дону (РФ). Від 1920 – у м. Новоросійськ (РФ). 1922–46 очолював клініку в Белґрад. ун-ті; 1947–52 – зав. каф. клін. пропедевтики, водночас 1948–55 – інфекц. хвороб Ун-ту Скоп’є. Автор підручників «Клиническая семиотика и симптоматическая терапия» (Ростов-на-Дону, 1919; Берлин, 1923; серб. мовою – Белґрад, 1929; 1938) та «Основы пропедевтики внутренних болезней» (Скопье, ч. 1, 1952, ч. 2, 1954, ч. 3, 1963).

Пр.: К вопросу о влиянии на тепловой обмен водяных ванн и душей различной температуры у здоровых и лихорадящих. С.-Петербург, 1902; Приемы дезинфекции и обслуживание заразных больных. Москва, 1916; Сыпной тиф и меры борьбы с ним. Нахичевань, 1919 (співавт.).

Літ.: Васильев К. К. Деятельность профессора А. И. Игнатовского (1875–1955) в Югославии // Мат. 2-го съезда Конфедерации историков медицины (междунар.). [Москва, 14–17 мая 2003]. Москва, 2003.

ДА: Рос. гос. военно-истор. арх. Ф. 316, оп. 65, д. 1268; Гос. арх. Одес. обл. Ф. 45, оп. 4, д. 1302.

К. К. Васильєв

Стаття оновлена: 2011