Ігнатьєв Олексій Олексійович — Енциклопедія Сучасної України

Ігнатьєв Олексій Олексійович

ІГНА́ТЬЄВ Олексій Олексійович (Игнатьев Алексей Алексеевич; 02(14). 03. 1877, С.-Петербург – 20. 11. 1954, Москва) – російський дипломат. Син О. Ігнатьєва. Граф (1877). Генерал-лейтенант (1943). Закін. Київ. кадет. корпус (1894), Пажес. корпус (1896), Микол. академію Генштабу (1902). Перебував на військ. службі, 1904–05 брав участь у рос.-япон. війні. 1908–12 – військ. аташе у Данії, Швеції та Норвегії, 1912–17 – у Франції. Підтримав більшов. переворот 1917, у 1925 передав рад. уряду 225 млн рублів золотом, які належали Рос. імперії та були покладені на його ім’я у франц. банки, за що підданий бойкоту з боку емігрант. орг-цій (звернення з вимогою суворо покарати І. підписав його рідний брат). Працював у торгпредстві СРСР у Парижі; від 1937 – в Упр. військ.-навч. закладів Червоної армії; від 1942 – у Воєн. вид-ві Наркомату оборони СРСР (обидва – Москва). 1947 вийшов у відставку. Автор спогадів «Пятьдесят лет в строю» (Москва, 1959; 1986; 2002).

О. Л. Скрябін

Статтю оновлено: 2011

Покликання на статтю
О. Л. Скрябін . Ігнатьєв Олексій Олексійович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=13733 (дата звернення: 19.06.2021)