Ігнатьєв Олексій Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ігнатьєв Олексій  Павлович

ІГНА́ТЬЄВ Олексій Павлович (Игнатьев Алексей Павлович; 22. 05(03. 06). 1842, С.-Петербург – 09(22). 12. 1906, м. Твер, Росія) – російський державний діяч. Брат Миколи, батько Олексія Ігнатьєвих. Граф (1877). Генерал від кавалерії (1898). Закін. Пажес. корпус (1859), Микол. академію Генштабу (1861). Перебував на військ. службі, зокрема 1873–81 – ком-р кавалергард. полку, 1881–84 – начштабу гвард. корпусу; 1885–87 – сх.-сибір., 1887–89 – іркут., 1889–97 – київ., поділ. і волин. генерал-губернатор. За його губернаторства у Києві обладнано каналізацію, запущено перший у Рос. імперії трамвай (1892), розпочато активну забудову центру міста. Значну увагу І. приділяв прокладенню стратег. шосей. доріг у Київ. губ. 1896–1906 – чл. Держ. ради. Під час рев. подій 1905 – голова особл. нарад з перегляду встановлених для охорони держ. порядку виключних законоположень і для розроблення змін у законодавстві щодо віротерпимості. За політ. переконаннями належав до крайніх монархістів, виступав проти запровадження земств у Пд.-Зх. краї, надання законодав. прав Держ. думі та широких повноважень голові РМ. Убитий есером С. Ільїнським.

Літ.: Шандра В. С. Київське генерал-губернаторство (1832–1914). К., 1999; Шилов Д. Н., Кузьмин Ю. А. Члены Государственного совета Российской империи, 1801–1906. С.-Петербург, 2007.

О. Л. Скрябін

Стаття оновлена: 2011