ІГНА́ТЬЄВ Олексій Па­влович (Игнатьев Алексей Па­влович; 22. 05(03. 06). 1842, Санкт-Петербург — 09(22). 12. 1906, м. Твер, Росія) — російський державний діяч. Брат Миколи, батько Олексія Ігнатьєвих. Граф (1877). Генерал від кавалерії (1898). Закінчив Пажеський корпус (1859), Миколаївську академію Ген­штабу (1861). Пере­бував на військовій службі, зокрема 1873–81 — командир кавалергардського полку, 1881–84 — начальник штабу гвардійського корпусу; 1885–87 — східно-сибірський, 1887–89 — іркутський, 1889–97 — київський, подільський і волинський генерал-губернатор. За його губернаторства у Києві обладнано ка­налізацію, запущено перший у Російській імперії трамвай (1892), роз­почато активну забудову центру міста. Значну увагу І. приділяв прокладен­ню стратегічних шосейних доріг у Київській губернії. 1896–1906 — член Державної ради. Під час революційних подій 1905 — голова особливої наради з пере­гляду встановлених для охорони державного порядку виключних законоположень і для роз­робле­н­ня змін у законодавстві щодо віротерпимості. За політичними пере­кона­н­нями належав до крайніх монархістів, ви­ступав проти за­провадже­н­ня земств у Пів­ден­но-Західному краї, на­да­н­ня законодавчих прав Державній думі та широких повноважень голові Раді міністрів. Убитий есером С. Ільїнським.