Ігнатьєв Павло Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ігнатьєв Павло  Миколайович

ІГНА́ТЬЄВ Павло Миколайович (Игнатьев Павел Николаевич; 30. 06(12. 07). 1870, Стамбул – 12. 08. 1945, м-ко Мельбурн, провінція Квебек, Канада) – російський державний діяч. Син Миколи Павловича, брат Миколи Миколайовича Ігнатьєвих. Граф (1877). Почес. чл. РАН (1917–28; відновлений посмертно 1990). Навч. у С.-Петербур. і Сорбонн. (Париж) ун-тах, закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1892). Від 1895 – предводитель дворянства Липовец. пов. Київ. губ.; 1904–07 – голова Київ. губерн. управи у справах земського госп-ва; 1907–09 – губернатор Київ. губ.; 1909–11 – дир. департаменту землеробства Гол. упр. землеустрою та землеробства; 1912–15 – товариш гол. управителя землеустрою та землеробства; 1915–16 – міністр нар. освіти. Під його кер-вом розроблено проект реформування шкільної освіти з урахуванням актуал. пед. теорій і досвіду розвинених країн світу, що передбачав ліквідацію системи реал. уч-щ, спільне навч. хлопців і дівчат у г-зіях, надання для неросіян можливостей вивчення культур. спадщини своїх народів, демократизацію системи упр. нар. освітою (зокрема надання більших повноважень пед. радам) тощо. І. відмінив перехідні й випускні екзамени в серед. школах, виступав за рівноправ’я жінок, сприяв відкриттю вищих жін. курсів у м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ) та ін. містах, розробив план знач. розширення мережі технол. ін-тів. Після того, як уряд відхилив проект (деякі його положення реалізовано у ході розбудови рад. системи шкільної освіти), вийшов у відставку. 1917 виїхав на лікування до м. Кисловодськ (нині Ставроп. краю, РФ), де восени 1918 був заарешт. як заручник місц. чекістами, однак незабаром звільнений на вимогу Кисловод. ради робітн., селян. і солдат. депутатів. Від 1919 на еміграції у Великій Британії, згодом – у Канаді. Брав участь у діяльності Рос. т-ва Червоного Хреста за кордоном.

Літ.: Клюжев И. С. Граф П. Н. Игнатьев и наше народное образование // Вест. воспитания. 1917. № 2; Иванов А. Е. Высшая школа России в конце ХІХ – начале ХХ в. Москва, 1991.

О. Л. Скрябін

Стаття оновлена: 2011