Ігнатюк Олена Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ігнатюк Олена  Олександрівна

ІГНАТЮ́К Олена Олександрівна (23. 02. 1962, с. Осовці Дрогичин. р-ну Брест. обл., Білорусь) – поетеса, літературознавець, культуролог. Дружина О. Ільїна. Чл. Спілки білорус. письменників (2002). Канд. філол. н. (1999). Закін. філол. ф-т Брест. пед. ін-ту (1983). Учителювала. Працювала викл. Брест. пед. ін-ту (1991–99), ст. н. с. Нац. наук.-освіт. центру ім. Ф. Скорини (Мінськ, 1999–2004), доц. Пінс. вищого банків. коледжу (2004–06); водночас від 2004 – викл. культурології та естетики Поліс. ун-ту (м. Пінськ; усі – Білорусь). Розробляє питання синтезу поезії та живопису. Пише білорус. мовою, а також укр. говіркою рідного села. Авторка поет. зб. «Нота ля» (2000) і «Летаргія» (2006; обидві – Мінськ). Окремі твори опубл. в антології укр. літ-ри Берестейщини «До тебе, світе…» (К., 2003). Її поезія символістична, глибоко емоційна, присвяч. коханню та Поліссю. На низку поезій І. написано музику.

Літ.: Вайсенак Ю. «Нота ля» // Літаратура і мастацтва. 2000, 17 лістап.; Гальпяровіч Н. Фантастычны свет Алены Ігнацюк // Голас Радзімы. 2001, 14 сакавніка; Ламсадзе Л. «…адчулі графіку маіх слядоў» // Культура. 2001. № 25–26; Гришковец В. «І паляшучка з Пінска – я…» // Заря. 2007, 21 июня; Крэйдзіч А. Алена Ігнацюк // Літ. карта Берасцейшчыны. Брэст, 2008.

І. М. Дзюба

Стаття оновлена: 2011