Ігнащенко Анатолій Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ігнащенко Анатолій  Федорович

ІГНА́ЩЕНКО Анатолій Федорович (28. 01. 1930, с. Захарiвцi, нині Хмельн. р-ну Хмельн. обл. – 05. 04. 2011, Київ) – архiтектор. Батько О. Ігнащенко. Дійс. чл. НАМУ (2006), Укр. академії арх-ри (2002). Засл. діяч мист-в України (2000). Нар. художник України (2010). Держ. премiя України iм. Т. Шевченка (1974). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2006). Закiн. Київ. iнж.-буд. iн-т (1953). Відтоді – на твор. роботі в галузі арх-ри та синтезу мист-в. Працював 1953–63 в ін-ті «Укрдіпрошахт», 1960–63 – у Зонал. НДІ експерим. проектування, 1963–64 – в ін-ті «УкрНДІпроект», 1964–66 – в ін-ті «УкрНДІПмістобудування», 1966–69 – у худож.-експерт. колегії Мін-ва культури УРСР, 1969–90 – у Худож. фонді УРСР. Серед реаліз. проектів – станція метро «Дніпро» (1956, співавтор С. Павловський); пам’ятники Т. Шевченку на бульварі Сен-Жермен у Парижі, у м. Білий Бір (Польща), І. Франку в м. Вінніпеґ (Канада), Лесi Українцi у Києві, м. Саскатун (провінція Саскачеван, Канада), І. Котляревському, В. Вернадському, В. Заболотному, М. Заньковецькій у Києві, Б. Хмельницькому в Хмельницьку, І. Козловському в с. Мар’янівка Васильків. р-ну Київ. обл., меморіали О. Довженку в смт Сосниця Черніг. обл., М. Березовському і Д. Бортнянському у м. Глухів Сум. обл., «Циганська кибитка», «Сім культур» у м. Кам’янець-Подільський Хмельн. обл., «Савур-Могила» побл. м. Сніжне Донец. обл., «Бабин Яр» у Києві, «Голодомор–33» побл. Мгар. монастиря у м. Лубни Полтав. обл., Пагорби Слави у Черкасах і Житомирі, музеї М. Островського у м. Шепетівка Хмельн. обл., трипіл. цивілізації у с. Трипілля Обухів. р-ну Київ. обл.

С. К. Кілессо

Стаття оновлена: 2011