Ігроманія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ігроманія

ІГРОМА́НІЯ – некерований надмірний потяг до азартних ігор. Ін. назви: ґемблінґ-залежність (від англ. gambling – азартна гра), ігрова залежність, лудоманія (від лат. ludos – гра). На відміну від людей з алкогол., наркотич., тютюн., харч., гіперреліг., інтернет-, комп’ютер., порногр., сексуал., шопінг- залежностями, гол. ціллю більшості ігроманів є отримання матеріал. зиску. Зазвичай виграш і програш у азарт. іграх залежить від випадку, удачі та набагато менше – від уміння (у європ. мовах їх так і називають: ігри випадку; див. Азарт). До них належать ігри в карти (бакара, блекджек, бридж, деберц, орлянка, очко, покер, преферанс, штос), кості (кубики з мітками на кожній із сторін від 1 до 6), рулетку (амер., рос., французьку), на грал. автоматах, лотерея, тоталізатор на кінських перегонах і скачках, ставки на спорт. результати (бокс, баскетбол, футбол), «спір» на подію з сумнів. завершенням, спекулят. торгівля на фонд. і валют. ринках тощо. У сенсі гри на гроші азартними можуть також бути будь-які ігри, включно з цілком логічними, як, напр., шахи або ґо. Для переваж. більшості людей гра на гроші є лише примар. способом швидкого збагачення, що зазвичай обертається великими втратами. Ігрова залежність призводить до зниження соц., професій., матеріал. і сімей. цінностей. Проблема ускладнюється тим, що у процесі гри в низці випадків виникає розслаблення, зняття емоц. напруження, відвернення від неприємностей. Посиленню сугестив. ефекту легкої можливості виграшу за короткий час сприяє також красиве оформлення казино, ін. місць, у яких організовують і проводять азартні ігри. За різними підрахунками кількість аддиктив. гравців у містах з розвинутою грал. інфраструктурою досягає бл. 1,5 % усього населення. За статистикою гол. прибуток грал. бізнес отримує від дріб. гравців, які роблять мізерні ставки, але відвідують грал. заклади щодня. Ігромани, які мають великі борги, все одно вважають, що єдиний спосіб заробити гроші та розрахуватися з кредиторами, – це виграти. Хоча хвороблива пристрасть до азарт. ігор найчастіше буває у чоловіків, у жінок ця аддикція набуває більш важких форм. Жінки призвичаюються до небезпеч. захоплень утричі швидше та набагато важче піддаються психотерапії. На відміну від чоловіків, жінки стають залежними від азарт. ігор у старшому віці, найпоширеніша причина – негаразди в особистому житті. Ігромани досить часто зловживають алкоголем та ін. психоактив. речовинами, тобто включаються у комбінов. форми аддиктив. поведінки. Амер. психіатр Р. Кастер виокремив 3 стадії розвитку ігрової залежності: виграшів (випадк. гра, часті виграші, уява передує та сприяє грі, збільшення розмірів ставок, фантазії про гру, досить великий виграш, безпричин. оптимізм), програшів (гра на самоті, хизування виграшами, розмірковування лише про гру, затяжні епізоди програшів, нездатність зупинити гру, брехня та приховування від друзів своєї проблеми, зменшення піклування про сім’ю, зменшення робочого часу на користь гри, відмова платити борги, зміна особистості – дратівливість, втомлюваність, відлюдкуватість, важка емоц. атмосфера вдома, позичання грошей на гру, дуже великі борги, створені як закон., так і незакон. способами, нездатність повернути борги, безуспішне намагання припинити грати), розчарування (втрата професій. і особистої репутації, значне збільшення часу проводження за грою та розміру ставок, віддалення від сім’ї та друзів, докори сумління, каяття, ненависть до інших, паніка, незаконні дії, безнадійність, суїцидал. думки та спроби, арешт, розлучення, зловживання алкоголем, емоц. порушення, входження в себе). Існує низка факторів, які сприяють ігровій залежності. Серед них – дефіцит батьків. любові, уваги, спілкування, визнання; участь у грі дорослих, знайомих; прагнення до гри з дитинства (доміно, карти, «монополія»); перебільшення значення матеріал. цінностей, упевненість у тому, що всі проблеми можливо вирішити за допомогою грошей; заздрість до багатших родичів або знайомих. Рад. законодавство забороняло гру на гроші. Однак у СРСР існували держ. лотереї. Після його розпаду заборону азарт. ігор у нових державах, зокрема й Україні, було знято, внаслідок чого з’явилася значна кількість казино та закладів з грал. автоматами. 25 червня 2009 набрав чинності Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні та участь в азартних іграх», згідно з яким, грал. бізнес визначено як діяльність з орг-ції та проведення азарт. ігор у казино, на грал. автоматах, у букмекер. конторах та в електрон. (віртуал.) казино, що здійснюють організатори азарт. ігор з метою отримання прибутку. Незважаючи на заборону, азартні ігри в Україні й надалі є однією зі складових елементів прибутку невеликої групи людей. У більшості країн світу грал. бізнес або повністю заборонений (напр., Ізраїль), або жорстко обмежений (напр., Німеччина, США).

Літ.: R. L. Custer. Profile of the pathological gambler // J. of Clinical Psychiatry. 1984. Vol. 45, № 12; Мельник Е. В. Про природу хвороб залежностей (алкоголізм, наркоманія, «комп’ютероманія» та інші). О., 1998; Короленко Ц. П., Дмитриева Н. В. Социодинамическая психиатрия. Москва, 2000; A. Blaszczynski, L. Nower. A pathways model of problem and pathological gambling // Addiction. 2002. Vol. 97, № 5; J. O’Connor, M. Dickerson. Impaired control over gambling in gaming machine and off-course gamblers // Там само. 2003. Vol. 98, № 1; Зайцев В. В., Шайдулина А. Ф. Как избавиться от пристрастия к азартным играм. С.-Петербург, 2003; Машек Ю. О. Усунення залежності від азартних ігор: Навч. посіб. К., 2007; Зима А. Г. Лудомания, игромания, гемблинг. Х., 2009.

А. І. Шушківський, Л. В. Рябець

Стаття оновлена: 2011