Ігуменцев Віктор Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ігуменцев Віктор  Миколайович

ІГУ́МЕНЦЕВ Віктор Миколайович (12. 08. 1939, с. Красний Яр Красноармій. р-ну Ворошиловгр., нині Донец. обл.) – графік, живописець і педагог. Засл. художник України (1992). Чл. НСХУ (1978). Закін. Харків. худож.-пром. ін-т (1970; викл. Ю. Головаш, М. Фрадкін, М. Шапошников). Працював у ньому 1970–88 ст. викл. каф. пром. графіки упаковки; на твор. роботі; від 1996 – у Харків. тех. ун-ті буд-ва і арх-ри: від 2002 – проф. каф. образотвор. мист-ва. Учасник всеукр., всесоюз., зарубіж. мист. виставок від 1972. Персон. – у Харкові (1990, 1995, 1999, 2004, 2006, 2008), Києві (1991, 2005), Івано-Франківську (2007). Осн. галузі – станк. і книжк. графіка, живопис. Надає перевагу техніці гравюри різцем. Міру співвідношення реального та абстрактного, що визначено у графіці І. характером формоутворення і побудовою простору, у живописі зосереджено на символіці кольору, який є емоц. еквівалентом теми та зумовлює глибину сюжет. підтексту. Окремі роботи зберігаються у Харків., Івано-Фр. і Сум. ХМ, Львів. галереї мист-в, Курській картин. галереї (РФ). Серед учнів – Г. Сергєєва, М. Яровий. Автор кн. «Литогравюра. Гравюра на дереве. Гравюра на металле. Рисунок» (Х., 2009).

Тв.: графіка – серія лінорізів «Українські народні пісні» (1964–70); серії гравюр – «Спогади» (1987; диплом Всеукр. виставки, Київ, 1988), «За мотивами поезії Т. Шевченка», «Жінки мого дитинства» (обидві – 1988), «Моя вулиця» (1989–90); іл. – до поет. збірок О. Орача, М. Чернявського, А. Перерви (1980–90), поеми «Гайдамаки» Т. Шевченка (1991–92), кн. «Іван Сірко: Харківський полковник» І. Саратова (Х., 1998); гравюри на пластику до лірики М. Рильського, В. Сосюри, В. Поліщука, В. Семенка, С. Руданського, В. Бобинського, В. Атаманюка (2000–05); живопис – «Толока», «Веселий гурт», «Вертеп» (усі – 2006), «Зустріч», «Дід Свирид», «Танок», «Бесіда» (усі – 2007).

Літ.: Бурмака В. Народність творчості Віктора Ігуменцева // Слобожанщина. 2000. № 13; Титаренко Н. Оксамитовий дзвін // ОМ. 2008. № 4; Виктор Николаевич Игуменцев. Б. м. [2009].

Н. В. Титаренко

Стаття оновлена: 2011