Ієронім - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ієронім

ІЄРОНІ́М (Екземплярський Ілля Тихонович; 20. 07. 1836, м. Владимир, Росія – 02. 11. 1905, Варшава) – церковний діяч РПЦ. Батько В. Екземплярського. Закін. Владимир. духовні уч-ще (1852) та семінарію (1857), Київ. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1861). Відтоді викладав у Черніг., від 1862 – Київ. духов. семінаріях. Був солістом (тенор) хору Київ. духов. академії, виконував також нар. пісні, романси, арії з опер. 1861 брав участь у концерті пам’яті Т. Шевченка у С.-Петербурзі. 1870 отримав ступ. магістра богослов’я. 19 вересня 1871 рукопоклад. на священика Петропавлів. церкви, признач. законовчителем Колегії П. Ґалаґана і 1-ї Київ. г-зії. 15 березня 1877 возвед. у сан протоієрея. Від 1882 – благочинний Києво-Поділ. церков. 27 липня 1885 прийняв чернечий постриг, 28 липня возвед. у сан архімандрита, 3 листопада хіротоніз. на єпископа Чигиринського, признач. вікарієм Київ. єпархії. Від червня 1890 – єпископ Тамбовський і Шацький, від травня 1894 – Литовський і Віленський. 6 травня 1895 возвед. у сан архієпископа. Від лютого 1898 – архієпископ Холмський і Варшавський, від червня 1905 – Варшавський і Привісленський. Підписався під постановою Священ. Синоду про анафему Л. Толстого (20–22 лютого 1901). Був відомий як талановитий проповідник та літургіст-практик, віротерпимий стосовно ін. християн. конфесій і нехристиян; жертвував на буд-во храмів, церк.-парафіял. і спец. шкіл. Автор числен. публікацій про парафіял. духовенство та його побут, про викладання Закону Божого для дітей і систему викладання у церк.-парафіял. школах; проповідей для народу про Святі Таїнства, поховання та поминання покійників, сенс читань сакрал. текстів у храмах, внутр. прикрашання храмів (усі опубл. у 2-му т. 2-том. зб. «Высокопреосвященный архиепископ Иероним (Экземплярский) 1836–1905 гг.», К., 1906, упорядков. його сином).

Літ.: Жаркевич А. В. Архиепископ Иероним // Истор. вест. 1908, сен.; Мануил (Лемешевский), митр. Русские православные иерархи периода с 1893 по 1965 годы. Т. 3. Куйбышев, 1966.

В. І. Ульяновський

Стаття оновлена: 2011