Котов Євген Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Котов Євген Олександрович

КО́ТОВ Євген Олександрович (Котов Евгений Александрович; 30. 09. 1912, м. Царське Село, нині Пушкін у складі С.-Петербурга – 2000, С.-Петербург) – актор. Чоловік Л. Полякової. Засл. арт. УРСР (1965). Закін. Центр. театр. уч-ще (Ленінград, нині С.-Пе­­тербург, 1936). Відтоді – актор Нового театру (Ленінград). Під час 2-ї світ. війни виступав у Драм. ансамблі з обслуговуван­­ня рос. робітників у Німеччині. Працював у Псков. ім. О. Пушкі­­на (1946–49) і Тульс. ім. М. Горького (1949–51; обидва – РФ) драм. театрах, Харків. ім. О. Пуш­­кіна (1952–54), Одес. ім. А. Іванова (1955–96) рос. драм. театрах. Від 1996 мешкав у С.-Пе­­тербурзі. К. були притаманні вдумливість, глибоке проникнення в ідею та характер образу, творча фантазія і висока виконав. культура.

Ролі: Вафля («Дядя Ваня» А. Чехова), Остап Бендер («Дванадцять стільців» за І. Ільфом та Є. Петровим), Новосельцев («Товариші по службі» Е. Бра­­гинського, Е. Рязанова), Кнуров («Без­­приданниця» О. Островського), Гурген («Не бійся, мамо!» за Н. Думбадзе), Труффальдіно («Слуга двох панів» К. Ґольдоні), Яґо («Отелло» В. Шекспіра), Куп’єлло («Різдво в домі сеньйора Куп’єлло» Е. де Філіппо), Лашапелод («Школа платників податків» Л. Вернея, Ж. Берра), Еронт («Єдиний спадкоємець» Ж.-Ф. Реньяра); у кіно – Ва­­ся-швед («Координати невідомі», 1957, реж. М. Винярський), Андрій Левченко («Виправленому вірити», 1959, реж. В. Жилін), Михайло Іванович («Іноземка», 1965, реж. К. Жук, О. Сєрий), Придворний («Чарівний голос Джельсоміно», 1977, реж. Т. Лисиціан, 2 серії).

Ю. В. Ющенко

Статтю оновлено: 2014