Ізгоєв Олександр Соломонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ізгоєв Олександр  Соломонович

ІЗГО́ЄВ Олександр Соломонович (справж. прізвище та ім’я – Лянде Арон; 11 (23). 04. 1872, м. Вільно, нині Вільнюс, за ін. даними – м. Ірбіт, нині Свердлов. обл., РФ – 11. 07. 1935, м. Хаапсалу, Естонія) – публіцист, журналіст, громадсько-політичний діяч. Навч. на мед. ф-ті Томського ун-ту (від 1889; Росія). 1894 через участь у марксист. гуртках змушений був виїхати за кордон (вивчав економіку та юриспруденцію). Від 1896 – в Одесі, де 1900 закін. юрид. ф-т Новорос. ун-ту. Від 1897 співпрацював у ж. «Новое слово», «Жизнь», «Образование», г. «Южное обозрение». Згодом розчарувався у марксизмі. Від 1902 – співроб., 1904–05 – зав. редакції ліберал. тижневика «Южные записки». Був одним із організаторів ліберал. «Спілки визволення» (1904–05) та партії кадетів в Одесі. 1905 переїхав у С.-Петербург. У квітні 1906 на 3-му з’їзді партії кадетів обраний до складу ЦК, до його правого крила входив до 1918. Від 1906 – співроб. громад.-політ. ж. «Полярная звезда», «Свобода и культура», «Без заглавия», г. «Речь» (центр. орган партії кадетів), «Дума». Від 1910 очолював політ. відділ ж. «Русская мысль». У травні–червні 1917 – чл.-засн. «Ліги рос. культури». У листопаді того ж року організував видання г. «Борьба», у якій закликав до зброй. спротиву більшовикам. Неодноразово заарештовувався. У листопаді 1918 – січні 1919 – на засланні у м. Вологда (РФ); за клопотанням М. Горького був повернений у Петроград (нині С.-Петербург). Від поч. 1921 – у Іванов. концтаборі (РФ). Згодом звільнившись, працював у Публіч. б-ці, друкувався у зб. «Утренники», «Парферон». У серпні 1922 І. знову заарешт. і невдовзі з групою відомих учених і громад. діячів висланий з СРСР за кордон. До кін. 1920-х рр. мешкав у Празі, де входив до складу Спілки рос. письменників і журналістів; друкувався в емігрант. вид. – ж. «Хозяин», «Русская мысль», «Студенческие годы», г. «Возрождение», «Россия и славянство», «Руль» (вів розділ «Советский жемчуг»). На поч. 1930-х рр. виїхав у Естонію, продовжував публіцист. діяльність, зокрема в ризькій г. «Сегодня».

Пр.: Общинное право. С.-Петербург, 1905; Об интеллигентной молодежи // Вехи: Сб. Москва, 1909; Русское общество и революция. Москва, 1910; П. А. Столыпин. Москва, 1912; Наши политические партии. Петроград, 1917; Разрушители России. Владивосток, 1918; Социализм, культура и большевизм // Из глубины: Сб. Москва, 1918; Рожденное в революционной смуте. Париж, 1932.

Л. І. Саєнко, А. І. Шушківський

Стаття оновлена: 2011