Ізмаїльський морський торговельний порт

ІЗМАЇ́ЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИ́Й ТОРГОВЕ́ЛЬНИЙ ПОРТ — державне під­приємство у галузі морського транс­порту. Під­порядк. Мін-ву транс­порту та звʼязку України. Історію веде від 1813, коли у м. Тучков (нині Ізмаїл Одес. обл.) створ. карантин. порт для вивантаже­н­ня товарів і пасажирів та витримки карантин. термінів, а також захисту місц. насел. від поширених тоді епідемій. Через порт згодом пере­возили продукцію Бес­сарабії (пшеницю, рибу, сало, мед, вовну тощо). 1892 збудовано камʼяну набережну довж. бл. 300 м із при­станями для торг. суден. 1918–40 (під час пере­бува­н­ня Бес­сарабії у складі Румунії) пере­везе­н­ня вантажів через порт помітно знизилися і виконувалися пере­важно румун. приват. невеликими суднами. 1940, після при­єд­на­н­ня частини Бес­сарабії до УРСР, порт оснащено плавучими кранами та елеватором, стрічк. транс­портером. У лютому 1941 до порту прокладено залізничну гілку від ст. Арциз. Під час 2-ї світової війни осн. зав­да­н­ням порту були військ. пере­везе­н­ня, зокрема створ. портовий флот. У серпні 1944, після звільне­н­ня Ізмаїла від нім.-фашист. окупантів, роз­почато сучасну історію під­приємства, а після 1950 — його інтенсив. роз­виток (зокрема зросли обсяги механізов. пере­робки вантажів). 1945 пере­роблено лише 298 тис. т вантажів. 1966 роз­почато будівництво нового вантаж. р-ну порту (на поч. 1980-х рр. завершено будівництво 3-го вантаж. р-ну порту). 1977 уведено в екс­плуатацію контейнерну дільницю та АСК, 1979 — залізничну ст. Ізмаїл-Порт. Нині у структурі під­приємства — 3 вантаж. р-ни, 24 спеціалізов. причали заг. довж. понад 2,6 км з робочими глиб. 3,5–7 м для пере­робки ген. навалоч. (вугі­л­ля, руда, концентрат, кокс), контейнеризов. та пакет. вантажів. Порт оснащений портал. (вантажопід­йомність 5–40 т) та плавучими (до 16 т) кранами і має можливість при­ймати судна макс. довж. 150 м, шир. 30 м і осадкою 7 м. Портовий флот налічує 57 од. (2009). Зберіга­н­ня вантажів забезпечують криті та великі від­криті склади пл. 209,4 тис. м². Завдяки своєму роз­ташуван­ню (лівий берег Кілійського гирла між 92 і 94 км Дунаю) є оптим. торг. шляхом, що сполучає країни Серед­земноморʼя, Близького Сх., Пн. Африки із придунай. країнами СНД, Балтії та Зх. Європи. 1999 пере­роблено 2873 тис. т (бл. 5 % від заг.-укр. обсягу), 2006 — 6830,6 тис. т вантажів. На­прикінці 1-го десятилі­т­тя 2000-х рр. проведено фундам. зміни у вироб. діяльності та соц. інфра­структурі порту: оснащено сучас. пере­вантажув. технікою та вантажозахоплювачами; модернізовано 8 портал. кранів та 10 суден портового флоту; виконано буд.-монтажні роботи щодо ремонту споруд та облаштува­н­ня від­критих склад. май­данчиків тощо. Потужність пере­робки вантажів зросла до 7,5 млн т щороку. Соц. сфера: гуртожиток, готель, дитсадок, їдальня, магазини, ресторан, база від­починку на березі оз. Ялпуг. Підпр-во по­стійно надає благодійну матер. допомогу малозабезпеч. категорії насел., інвалідам, дит. до­шкіл. та мед. закладам тощо. Кількість працівників (2009) — 2520 осіб. Портом керували К. Боженко (1944–55), А. Кисельов (1955–68), Б. Щербина (1968–73), О. Кузнецов (1973–80), О. Тєхов (1980–87), від 1987 нач. — В. Котельний.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю