Ізмайлов Азиз Емінович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ізмайлов Азиз  Емінович

ІЗМА́ЙЛОВ Азиз Емінович (28. 12. 1913 (10. 01. 1914), м. Євпаторія, нині АР Крим – 08. 02. 2004, Бішкек) – педагог. Д-р пед. н. (1960), проф. (1961), акад. Рос. академії освіти (1967) і АН Киргизстану (1968). Засл. діяч н. Киргиз. РСР (1972). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди. Закін. Академію комуніст. виховання в Москві (1934), Фрунзен. пед. ін-т (нині Бішкек, 1951). Працював 1937–40 у Наркомосі Киргиз. РСР; 1940–50 – на парт. роботі; 1950–51 – дир. Респ. ін-ту удосконалення вчителів; від 1952 – у Киргиз. НДІ педагогіки (обидва – Фрунзе): 1955–80 – дир.; від 1980 – проф.-консультант АН Киргизстану. Наук. дослідж.: теорія та історія педагогіки, пед. психологія, етнопедагогіка, історія культури народів Сходу.

Пр.: Просвещение в республиках советского Востока. Ташкент, 1973; Этика и педагогика семейной жизни. Ташкент, 1986; Изучение культуры народов Средней Азии и Казахстана в курсе истории в VІІІ–Х классах. Москва, 1986; Народная педагогика – педагогические воззрения народов Средней Азии и Казахстана. Москва, 1991.

Д. П. Урсу

Стаття оновлена: 2011