Ізраельсон Яків Ізраїльович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ізраельсон Яків  Ізраїльович

ІЗРАЕЛЬСО́Н Яків Ізраїльович (1856, м. Мітава, нині Єлґава, Латвія – 1924, м. Лієпая, Латвія) – орієнталіст, семітолог. 1880 здобув ступ. канд., 1883 – магістра у С.-Петербур. ун-ті. 1878 відзнач. золотою медаллю за роботу «Об отношении еврейского перевода (Пешитто) книги Паралипоменон к еврейскому оригиналу». За ред. І. у ж. «Восход» опубліковано перший перекл. рос. мовою твору Й. Флавія «Юдейська війна», він також написав передмову і переклав частину твору Й. Флавія «Против Апиона. О древности еврейского народа» (С.-Петербург, 1895). Автор декількох статей з питань арабо-євр. літ-ри, які вийшли друком у «Revue des Etudes Juives» та «Hakedem», у різні роки опублікував за рукописами із зібрання С.-Петербур. публіч. б-ки частину коментаря Самуїла бен Хофні до Книги Буття (1886) та коментарі Іуди ібн-Балама до книги Єремії (1909). З огляду на євр. походження не мав можливості залишитися в академ. установах, тому співпрацював із рос.-євр. період. вид., зокрема ж. «Восход» (1903–04) та «Еврейское обозрѣніе». Підготував декілька статей, присвяч. здебільшого мусульман. історії та мовознавству, для «Энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона». Упродовж років був секр. євр. громади С.-Петербурга; спочатку в Москві, а згодом у Києві працював пом. громад. діяча та філантропа С. Полякова. Переклав і підготував коментарі до твору Н. Ганновера «Пучина незглибима» (виданий 1938 у Нью-Йорку під назвою «The 1648/49 Massacres»). 1913 на судовому процесі у Бейліса справі виступив одним із провід. експертів. 1918 з ініціативи А. Кримського запрошений до співпраці з УАН, на поч. 1919 очолив підвідділ «Hebraica-Judaica» відділу сх. літ-ри Всенар. б-ки. Один із фундаторів відділу євр. літ-ри, організатор та розробник системи наук. опису та коментування зібрання євр. літ-ри та рукописів б-ки. 1919–22 – співроб. Євр. історико-археогр. комісії ВУАН, працював над описом євр. та арабо-євр. рукописів із фондів архівів Києва. 1922 через хворобу виїхав до Брюсселя, згодом мешкав у Латвії.

Літ.: Сергеева И. Уникальное собрание документов и материалов по еврейской истории, этнографии, фольклору: прошлое и настоящее // Десять років євр. нац. відродження в пострад. країнах: Досвід, проблеми, перспективи: Мат. конф. 28–30 серп. 2000. К., 2001; Меламед Е. Из истории собирания и изучения еврейского письменного наследия на Украине в 20–30 годах ХХ в. (О попытке создания Центрального еврейского исторического архива в Киеве) // Judaica Rossica. Москва, 2006.

І. А. Сергєєва

Стаття оновлена: 2011