Ізюмов Овсій Прокопович

ІЗЮ́МОВ Овсій Прокопович (21. 06(03. 07). 1899, с. Вершани Олександрів. пов. Херсон. губ. — грудень 1937, Київ) — мово­знавець. Закін. Київ. археол. ін­ститут. Працював н. с. від­ділу української мови Ін­ституту мово­знавства АН УРСР (Київ, 1930–37). Брав участь у роботі словник. від­ділу та консультац. бюро Ін­ституту. Від 1937 — викладач укр. та рос. мов Київ. ін­ституту під­вище­н­ня кваліфікації господарників. Наукові дослідже­н­ня: лексико­графія, морфеміка, словотвір, стилістика, культура мови. Спів­укладач «Російсько-українського словника» (К., 1926), «Правописного словничка чужомовних слів» (Х.; К., 1929) та «Словника чужомовних слів» (К., 1932; 1996). Уклав «Кон­спект лекцій з українського правопису й граматики», самовчитель «Техніка української мови» (обидва — Київ, 1926), «Українсько-російський словник» (Х.; К., 1930) і «Правописний словник» (Х., 1931). Автор статей у ж. «Мово­знавство», зокрема «До пита­н­ня про укла­да­н­ня двомовних словників» (1935, № 5), «Про мову деяких творів І. Микитенка» (1935, № 6), «Імен­никові суфікси -ак(-як), -ар(-яр), -ач(-яч) в українській мові» (1937, № 11). Ре­прес. 1937, роз­стріл. Реабіліт. 1960.

Завантажити статтю