Ізюмов Овсій Прокопович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ізюмов Овсій  Прокопович

ІЗЮ́МОВ Овсій Прокопович (21. 06(03. 07). 1899, с. Вершани Олександрів. пов. Херсон. губ. – грудень 1937, Київ) – мовознавець. Закін. Київ. археол. ін-т. Працював н. с. відділу укр. мови Ін-ту мовознавства АН УРСР (Київ, 1930–37). Брав участь у роботі словник. відділу та консультац. бюро Ін-ту. Від 1937 – викл. укр. та рос. мов Київ. ін-ту підвищення кваліфікації господарників. Наук. дослідж.: лексикографія, морфеміка, словотвір, стилістика, культура мови. Співукладач «Російсько-українського словника» (К., 1926), «Правописного словничка чужомовних слів» (Х.; К., 1929) та «Словника чужомовних слів» (К., 1932; 1996). Уклав «Конспект лекцій з українського правопису й граматики», самовчитель «Техніка української мови» (обидва – Київ, 1926), «Українсько-російський словник» (Х.; К., 1930) і «Правописний словник» (Х., 1931). Автор статей у ж. «Мовознавство», зокрема «До питання про укладання двомовних словників» (1935, № 5), «Про мову деяких творів І. Микитенка» (1935, № 6), «Іменникові суфікси -ак(-як), -ар(-яр), -ач(-яч) в українській мові» (1937, № 11). Репрес. 1937, розстріл. Реабіліт. 1960.

І. В. Муромцев

Стаття оновлена: 2011