Ізюмські стоянки — Енциклопедія Сучасної України

Ізюмські стоянки

ІЗЮ́МСЬКІ СТОЯ́НКИ – археологічні пам’ятки часів мезоліту та неоліту. Виявлені у 1930-х рр. на лівому березі р. Сіверський Донець в околицях м. Ізюм Харків. обл. Мезоліт. стоянки розташ. на боровій терасі, неоліт. – у заплаві річки на піщаних підвищеннях. У ході розкопок мезоліт. стоянок (датовані 8–6 тис. до н. е.) знайдені дрібні крем’яні вироби (нуклеуси, пластини, скребки, різці, геом. мікроліти), неоліт. (належать до Дніпро-Донецької культурно-історичної спільності) – великі крем’яні знаряддя (сокири, клини, ножі), уламки глиняного посуду, оздоблені ямковим, гребінц., накольчастим і прокресленим орнаментами. Декілька стародав. майстерень з виготовлення крем’яних знарядь розташ. побл. підніжжя г. Кременець.

Літ.: Сібільов М. В. Старовинності Ізюмщини. Ізюм, 1926. Вип. 1–2; 1930. Вип 4.

Л. Л. Залізняк

Статтю оновлено: 2011

Покликання на статтю
Л. Л. Залізняк . Ізюмські стоянки // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=13870 (дата звернення: 11.05.2021)