Зуб Петро Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зуб Петро Григорович

ЗУБ Петро Григорович (22. 11. 1932, с. Ковалівка Шишац. р-ну Полтав. обл.) – письменник. Чл. НСПУ (1998). Літ. премія ім. М. Коцюбинського (1995). Закін. Полтав. муз. уч-ще (1951; клас домри Г. Замая та А. Сідака), Київ. консерваторію (1963). Працював у Будинку нар. творчості Полтави (1951), Великосорочин. пед. (1951–56) і Гадяц. культ.-осв. (1956–59) уч-щах (обидва – Полтав. обл.); зав. каф. музики і співів Глухів. пед. ін-ту (Сум. обл., 1959–61); від 1961 – у Черніг. пед. ун-ті: зав. каф. музики і співів. Дебютував 1949 як поет у обл. г. «Зоря Полтавщини». Автор зб. поезій для дітей «Зоряний баштан» (1976), «Золотинка» (1979), «Жайворонки» (1982; усі – Київ), «Жур-журавлик» (1998), пісень «Голубе Полісся» (1990), «Пісня дзвоника» (1991), «Царина душі моєї» (1997; усі – Чернігів), «Хай ще зозуля кує» (Шишаки, 1997), повістей і оповідань «Рід» (1993), «Не прокляни себе» (1994), «Початок дороги» (1995), лірики «Доля», «Свіча» (обидві – 1998), «Дзвіниця» (1999), кн. про музиканта і фольклориста В. Полевика «Золота спадщина» (2000; усі – Чернігів). Серед популяр. пісень З. – «Наш край», «Полтавський вальс», «Закохалася». У прозі звертається гол. чином до внутр. світу людини, поезія його – мелодійна, невимушена. Залишив спогади «Моя дорога» (Чг., 2002). Окремі твори З. перекладено рос., білорус., чувас., польс. мовами.

В. О. Дятлов

Стаття оновлена: 2011