Зубанич Федір Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зубанич Федір Іванович

ЗУБА́НИЧ Федір Іванович (05. 03. 1947, смт Великий Березний Закарп. обл. – 09. 11. 2004, Київ, похов. на батьківщині) – письменник, публіцист. Брат М. Зубанич. Чл. НСПУ (1978). Премія Міжнар. фонду ім. Т. Шевченка (1995). Закін. Львів. ун-т (1971). Працював у редакціях зав. відділу літ-ри г. «Молодь України» (1975–78), відділу культури г. «Правда України» (1978–82), ред. відділу публіцистики (1982–90), відп. секр. (1990–94) ж. «Вітчизна»; гол. ред. г. «Культура і життя» (1994), «Колос» (1995–97), «Вісті з України» (1996–97), оглядачем, заст. гол. ред. г. «Метро» і «Столиця» (1998–2000), зав. відділів ж. «Президент» і г. «Президентський вісник» (2000–02), гол. ред. гол. редакції висвітлення життя укр. діаспори за кордоном Нац. ТРК України «Всесвітня служба “Укр. телебачення і радіомовлення”» (2003–04; усі – Київ). У худож.-докум. творах відобразив життя і побут верховинців Закарпаття упродовж 20 ст. (нариси «Едельвейси Європи», Уж., 1972; повісті «Довбушеві гори», 1977; «Полонина (лірична сюїта)», 1980; обидві – Київ). Аби зібрати духовні сили українства, розповів про українців, які за різних обставин покинули батьківщину, оселившись у різних краях СРСР: «Беркут – птах гірський: Докум. повість» (1984), «Легенди про Початок і Край світу: Докум. оповіді» (1987), «Горы, перевитые виноградом: О дружбе Украины с Грузией» (1990; спільно з Р. Чілачавою; усі – Київ), а також, побувавши на всіх континентах світу, де живуть представники укр. діаспори, – про українців Канади («Смереки у кленовому лісі», 1990; «Писанка на кленовому листку», К., 1991), Словаччини («Русин єсмь я…», 1990; «Пониже церкви, під Бескидами», 1995), Арґентини («Колумби із колиб», 1993), Австралії («Позичений континент»), Німеччини («Сага про загублених вигнанців») та Франції («Сповідь про втрачену домівку»; усі – 1997; більшість опубл. у ж. «Вітчизна» та «Дукля»). У кн. літ. бесід «Діалоги серед літа» (1982) зібрано 18 нарисів про відомих сучасників; у кн.-колажі «Посеред крику біди» (2004; обидві – Київ) – свідчення про укр. «Праведників народів світу». Вів на Укр. телебаченні автор. програму про визначних митців держави, на Укр. радіо – про українців світу; на радіостанції «Свобода» – передачу «Вечори з Федором Зубаничем». За сценаріями З. знято низку худож. та докум. фільмів. Ініціював спорудження першого пам’ятника Т. Шевченкові на Закарпатті – у Великому Березному (1990). Упорядник зб. документів, архів. матеріалів, листів, доповідей, статей, есе «Чорна книга України» (К., 1998). Окремі твори З. перекладено словац., чес., угор., нім., білорус., азерб. мовами.

Тв.: Давайте спробую я: Докум. оповіді. К., 1990; Довколосвітня мандрівка у пошуках України: У 3 кн. Кн. 1. К., 2003.

Літ.: Кравченко І. Дороги прикрашають землю // Вітчизна. 1978. № 11; Хула Н. На многотрудних дорогах (публіцистика Ф. Зубанича) // ЛУ. 1989, 23 лют.; Худан М. Правда факту – подих життя // Там само. 1991, 21 лют.; Пригорницький Ю. Планета української діаспори // Там само. 1995, 9 лют.; Федір Зубанич: [Некролог] // Там само. 2004, 18 листоп.; Пагиря В., Роглєв Х. Одісея Федора Зубанича // Старий Замок. 2004, 19 листоп.; Густі В. Едельвейси не в’януть // Новини Закарпаття. 2004, 18 груд.

Г. В. Воронич

Стаття оновлена: 2011