Зубовський Євген Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зубовський Євген Іванович

ЗУБО́ВСЬКИЙ Євген Іванович (01. 02. 1922, м. Бобруйськ, нині Могильов. обл., Білорусь – 28. 07. 1997, Дніпропетровськ) – актор, режисер. Засл. арт. УРСР (1967). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР. Закін. режисер. курси у Москві (1953). У 1942–55 працював актором у театрах Білорусі. 1955–56 – актор Ташкент., 1956–64 – Дніпроп. рос. драм. театрів ім. М. Горького; 1964–65 – реж. Київ. театру рос. драми ім. Лесі Українки; 1965–66 – гол. реж. Микол. рос. драм. театру ім. В. Чкалова; 1966–97 – гол. реж. і актор Дніпроп. рос. драм. театру ім. М. Горького. З. – актор тонкого психол. малюнка, який умів точно вибудувати внутр. світ розвитку характеру.

Ролі: Граф («Драма на полюванні» А. Чехова), Мурзавецький, Незнамов («Вовки та вівці», «Без вини винні» О. Островського), Старий (однойм. п’єса М. Горького), Освальд («Привиди» Г. Ібсена), Моор («Розбійники» Ф. Шіллера), Езоп («Лисиця і виноград» Г. Фіґейреду).

Вистави: «Барба» Я. Масевича (1963), «Віринея» за Л. Сейфулліною (1967), «Дама-невидимка» П. Кальдерона (1969), «А зорі тут тихі…» за Б. Васильєвим (1971), «Все залишається людям» О. Альошина (1974), «Старший син» О. Вампілова (1977), «Останні» М. Горького (1980), «Доходне місце» О. Островського (1988).

Г. А. Бабій

Стаття оновлена: 2011