Зубченко Галина Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зубченко Галина Олександрівна

ЗУ́БЧЕНКО Галина Олександрівна (19. 07. 1929, Київ – 04. 08. 2000, там само, похов. у смт Немішаєве Київ. обл.) – художниця монументально-декоративного мистецтва, живописець. Дружина Г. Пришедька. Чл. НСХУ (1965). Закін. Київ. худож. ін-т (1959; викл. С. Отрощенко, О. Шовкуненко). Працювала у твор. керам. майстерні Н. Федорової. Від 1959 – у Худож. фонді УРСР. Співзасн. і чл. (1962–64) образотвор. секції Клубу твор. молоді Києва. Учасниця всеукр., всесоюз. мист. виставок від 1965. Персон. – у Києві (1987, 2000), Львові (1991), м. Нін (Хорватія, 1999). Секр. монум. секції Київ. орг-ції НСХУ (1962–67). Кер. дит. худож. студії «Оранта» при Центрі культури і мист-в Нац. тех. ун-ту України «Київ. політех. ін-т» (1998–99). Для творчості З. характерний широкий пастоз. мазок, синтез реаліст. й декор. письма через філос. осмислення діалектики буття. У монум. творах орієнтувалася на укр. нац. традиції, сполучаючи декор. кераміку, мозаїку, вітраж. У портретах дорослих відображено психол. загостреність образів, у дитячих – спокій, ліричність, безпосередність. Пейзажі переважно багатопланові, з глибокою перспективою та м’якою хвилястою лінією обрію, окресленою силуетами гір. В узагальнених образах Карпат передала величну статику гірських масивів і водночас рух хмар у небі. Цей контраст підсилює опозиційність теплих і холодних кольорів, створюючи відчуття драм. напруги. Окремі роботи зберігаються у Коломий. музеї нар. мист-ва Гуцульщини та Покуття (Івано-Фр. обл.), Маріуп. (Донец. обл.) та Севастоп. картин. галереях, Кіровогр. і Сімфероп. ХМ, Укр. центрі нар. культури «Музей І. Гончара» (Київ).

Тв.: вітражі – «Політ у космос» (дитсадок № 34 у Києві, 1961), «Т. Шевченко. Мати» (1964, співавт.; знищений за наказом адміністрації Київ. ун-ту як «ідейно ворожий»), «Жнива», «Урожай», «Наука» (усі – 1980; Палац культури м. Лубни Полтав. обл.); керам. панно – у кафе «Либідь» (1963, співавт.), ресторані готелю «Дніпро» (1964, співавт.; обидва – у Києві); панно «Квітуча Україна» (магазин «Київ» у м. Маріуполь, 1967; співавт.); мозаїки – «Майстри часу» і «Кібернетична квітка» (Ін-т кібернетики НАНУ, 1971–77, співавт.), «Ковалі сучасності» (Ін-т ядер. дослідж. НАНУ, 1972–74; обидва – у Києві); живопис – «Гуцульське весілля» (1959), «Копиці біля стайні», «Малий Іванко», «Громадять сіно» (усі – 1960), «Монументальні Карпати» (1961), «Ганнуся-княгиня», «Гуцульський натюрморт», «Легінь» (усі – 1962), «Квіти полонини», «Іршавська красуня» (обидва – 1963), «Сходять квіти на вершини» (1964), «У космічному оркестрі» (1990), «Останній промінь», «Явдоха Мітчел», «Княгиня Ярославна», «Феєрія Карпат» (усі – 1991), «Криворівня», «Лаврські дзвони», «Вічність» (усі – 1992), «Почаївська Божа Мати» (1993), «Червона калина (Є. Шевченко)» (2000); цикли – «Лаврський» (1992–97), «Київщина» (1997–99), «Кримські акварелі» (1998–99); ікона «Спас Нерукотворний» (кін. 1990-х рр.).

Літ.: Захарченко В. Карпати в творах Галини Зубченко: Каталог виставки. К., 1999.

Л. В. Іванникова

Стаття оновлена: 2011