Зуя — Енциклопедія Сучасної України

Зуя

ЗУ́Я – річка у Білогірському районі АР Крим, права притока Салгиру, в який впадає у межах Сімферопольського району. Довж. 55 км, пл. бас. 421 км2. Бере початок з джерел на пн. схилах Довгоруків. яйли, на вис. 700 м над р. м. Долина річки у верхів’ї V-подібна, нижче набуває ящикоподіб. форми; шир. 0,6–2,0 км. Річище переважно звивисте, завширшки 1–5 м, завглибшки 0,2–0,4 м. Похил річки 13 м/км. Живлення переважно дощове, частково снігове. Макс. витрата води навесні (до 16 м3/с), влітку та восени З. маловодна, інколи пересихає. Льодові явища нестійкі, замерзає рідко. Для потреб зрошування споруджено Баланів. водосховище. У долині З. – карст. печера Киїк-Коба.

Статтю оновлено: 2011
Цитувати статтю
А. М. Оліферов . Зуя // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=14061 (дата звернення: 04.03.2021).