Зюзін Володимир Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зюзін Володимир Іванович

ЗЮ́ЗІН Володимир Іванович (11. 11. 1936, с. Троїцьке Приазов. р-ну Дніпроп. обл., нині с. Чкалове Приазов. р-ну Запоріз. обл.) – скульптор і графік. Чл. НСХУ (1995). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1963; викл. В. Манастирський, І. Севера, О. Шатківський). Відтоді працював ст. художником-дизайнером Спец. худож.-конструктор. бюро Київ. раднаргоспу; від 1965 – голова худож.-конструктор. бюро з-ду «Точелектроприлад» (Київ); від 1966 – голова конструктор. бюро тресту «Укрторгреклама». Від 1975 – на твор. роботі. Учасник всеукр., обл. мист. виставок від 1964. У стилі класич. неоромантики створює декор. скульптури, погруддя, горельєфи, пам’ятні знаки, живописні полотна.

Тв.: графіка – «Автопортрет» (1967), «Я. Басов» (1969), «І. Кучма», «На Трухановому острові» (обидва – 1987), «У заплавах Десенки» (1989), «Осінь у парку Дружби народів», «На Дніпрі» (обидва – 1991); скульптура – «Лілея» (1980), «А. Чехов» (1987), «Т. Шевченко» (1989), «День Перемоги» (1990), «Маруся Чурай» (1992), «Леся Українка», «Мавка лісова» (обидва – 1993), «Стояла я і слухала весну» (1995); пам’ят. знак «Червона калина» (1983); декор. композиція для фонтана «Союз Дніпра і Десни» (1987); пам’ятники – Петру Могилі (1997, с. Ковалівка Васильків. р-ну Київ. обл.; перенесено до Київ. духов. семінарії), О. Андріяшеву (2009, м. Боярка Київ. обл.); панно для студії муз. освіти «Симфонія» (Київ, 2001).

Літ.: Цегельна Т. У товаристві його творінь // Нар. армія. 1995, 29 черв.

Т. О. Цегельна

Стаття оновлена: 2011