Зюко Андрій Глібович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зюко Андрій Глібович

ЗЮКО́ Андрій Глібович (22. 10. 1918, с. Красний Ріг, нині Брян. обл., РФ – 02. 02. 1998, Одеса) – фахівець у галузі зв’язку. Д-р тех. н. (1964), проф. (1965). Учасник 2-ї світ. війни. Навч. на фіз.-мат. ф-ті Казан. ун-ту (1938–41), закін. Моск. електротех. ін-т зв’язку (1947), де й працював відтоді на каф. радіоприймал. пристроїв. 1955–65 – у Новосибір. електротех. ін-ті зв’язку (РФ): зав. каф. радіоприймал. пристроїв, водночас 1956–58 – декан радіофакультету, 1959–65 – проректор з наук. роботи. 1965–89 – в Одес. електротех. ін-ті зв’язку: зав. каф. радіоприймал. пристроїв і теорії передаван-ня сигналів (нині каф. теорії електрич. зв’язку ім. З.). Наук. дослідж. присвяч. питанням теорії передачі інформації та завадостійкості зв’язку. Керував розробленням систем модуляції й кодування, за допомогою яких покращено ефективність супутник. систем зв’язку, а також далекосяжність і якість передачі інформації при мін. потужності сигналу.

Пр.: Помехоустойчивость и эффективность систем связи. Москва, 1963; 1972; Элементы теории передачи информации. К., 1969; Теория передачи сигналов: Учеб. Москва, 1972; 1980; 1986; Помехоустойчивость и эффективность систем передачи информации. Москва, 1985 (співавт.); Теория электрической связи: Учеб. Москва, 1998 (співавт.).

П. В. Іващенко

Стаття оновлена: 2011