Зяблови - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Зяблови

ЗЯ́БЛОВИ – родина митців. Ігор Васильович (16. 01. 1949, Одеса) – художник монументально-декоративного мистецтва, живописець. Чл. НСХУ (1987). Закін. Одес. художнє (1969; викл. Г. Павлюк, О. Слешинський) та Строганов. худож.-пром. (Москва, 1980; викл. М. Дьоміна, О. Флерова) уч-ща. Від 1982 – учасник всеукр., всесоюз., зарубіж. мист. виставок. Персон. – у Швайфурті та Гамбурзі (обидва – Німеччина, 1995), Карантеку (2000), Кемпері, Понт-Авені (обидві – 2004; усі – Франція), Одесі (2002, 2009). Для твор. манери притаманні романт. сприйняття світу, пульсуючий колір. Автор скульптур. композицій «Цирк і театр» (1982), «Викрадення Європи» (1985), «Пори року» (1986, співавт.), «Земля», «Легенди Смотрича» (обидві – 1987), «Прогулянки» (1991), «Гра води» (1993), живопис. триптихів «В Аркадії» (1995), «Paradise» (1998), «Цієї музики чудові звуки» (2003). Його дружина Наталія Василівна (20. 03. 1950, Одеса) – художниця декоративно-ужиткового мистецтва. Чл. НСХУ (1987). Закін. Одес. художнє (1979; викл. Т. Єгорова) та Строганов. худож.-пром. (1979; викл. З. Федоров, Г. Шабанов) уч-ща. Працювала гол. художником Городниц. фарфор. з-ду (Житомир. обл., 1979–84). На твор. роботі. Учасниця мист. виставок від 1980. Персон. – в Одесі (1999, 2002), Кемпері, Бреомі (обидва – Франція; 2002, 2004, 2006). Творчість зосереджена на керам. пластиці фарфору і шамоту, в якому З. шукає стилізовані форми, витончені лінії розпису. У формобудові керам. творів домінує жін. образ, у розписах – декор.-образні елементи рослин. орнаментів. Серед її творів – ваза «Лісова пісня» (1982, співавт.); декор. композиції «Початок» (1982), «Театр» (1983), «Пори року» (1984), «Осінь» (1986), «Небо», «Легенди Смотрича» (обидві – 1987), диптих «Дерево» (1998); декор. пласти «Очікування» (2006), «Споглядаючи мушлю», «Поява» (обидва – 2008); акварель «Дама з камеліями» (2004). Окремі їхні роботи зберігаються в Одес. ХМ, Музеї Городниц. фарфор. з-ду. Їхній син Ярослав Ігорович (14. 04. 1977, Москва) – живописець. Чл. СХ РФ (2006). Закін. Одес. художнє уч-ще (1998; викл. В. Алікберов, О. Лихоліт), Рос. академію живопису, скульптури та арх-ри (Москва, 2005; викл. І. Глазунов). На твор. роботі. Учасник мист. виставок від кін. 1990-х рр. Автор живопис. пейзажів у реаліст. манері. Створив етюди «Монастирський садок» (1999), «Біле море», «Кастилія», «Світанок на болоті», «У старій фортеці», «Човен у Нормандії» (усі – 2000); пейзажі «Лютий», «Квітень», «Прогулянка» (усі – 2002), «Вечоріє» (2003), «Сутінки», «Тече річка» (обидва – 2005), «Ранок» (2006). Всеволод Ігорович (01. 08. 1983, Одеса) – реставратор. Закін. Одес. художнє уч-ще (2004; викл. В. Полнобродський), Нац. академію образотвор. мист-ва і арх-ри (Київ, 2009; викл. В. Баринова-Кулеба). Займається реставрацією станк. і монум. живопису.

Літ.: Художники Одещини: Альбом. О., 2006; Овтин Ю. Источники вдохновения Игоря Зяблова // Рабочая газ. 2009, 18 нояб.

Т. В. Басанець, С. Г. Крижевська

Стаття оновлена: 2011