Зятик Іван — Енциклопедія Сучасної України

Зятик Іван

ЗЯ́ТИК Іван (26. 12. 1899, с. Одрехова побл. м. Сянок, нині Підкарпат. воєводства, Польща – 17. 05. 1952, м. Братськ Іркут. обл., РФ) – церковний діяч УГКЦ. Навч. у Вищій г-зії у Сяноку (1911–19), закін. Перемишл. духовну семінарію (Польща, 1923). Того ж року висвяч., служив префектом при Укр. греко-катол. семінарії в Перемишлі. 1935 вступив до Чину Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів). Від 1937 – в монастирі св. Климента у Львові, водночас – проф. догмат. богослов’я і Св. Письма у семінарії редемптористів. Під час нім. окупації – ігумен монастиря у Тернополі, 1944–46 – у с. Збоїща (нині у складі Львова). Після депортації 1948 протоігумена редемптористів о. Йосифа де Вохта З. отримав його повноваження, проте 20 січня 1950 був заарешт., засудж. до 10-ти р. за звинуваченням у сприянні учасникам антирад. націоналіст. орг-ції та антирад. агітацію. Помер від катувань. Беатифіков. 27 червня 2001 під час візиту папи Івана-Павла ІІ до Львова.

Статтю оновлено: 2011
Цитувати статтю
С. І. Дмитришин . Зятик Іван // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=14092 (дата звернення: 26.02.2021).