Ібаньєс-Фернандес Арнальдо - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ібаньєс-Фернандес Арнальдо

ІБА́НЬЄС-ФЕРНА́НДЕС Арнальдо (29. 01. 1927, м. Сантандер, Іспанія – 16. 05. 2005, похов. у Києві) – режисер документального кіно. Засл. діяч мист-в УРСР (1987). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1985). Чл. НСКінУ (1959). У 1937 прибув до Ленінграда (нині С.-Петербург) разом з кількома сотнями сиріт з Іспанії, батьки яких загинули під час громадян. війни або перебували за ґратами. Виховувався в еліт. дит. будинках у Підмосков’ї. Закін. кінознав. ф-т ВДІКу (Москва, 1952). Відтоді працював у ред. кіноперіодики, асист. реж., від 1955 – реж. студії «Укркінохроніка» (Київ). Створив стрічки «Ми – спортсмени-парашутисти» (1954; приз «Золоте крило» Мкф авіац. фільмів у м. Віші, Франція), «Люди над хмарами» (1965, автор сценарію; золота медаль 1-го Всесоюз. фестивалю спорт. фільмів у Москві, дипломи Мкф докум. та спорт. фільмів у Ляйпцизі, Обергаузені (обидва – Німеччина), Празі (усі – 1966), гол. приз МОКу Мкф спорт. фільмів у м. Кортіна д’Ампеццо, Італія, 1967). Творча палітра реж. різноманітна. Поряд із захопленням спорт. тематикою І.-Ф. створив низку докум. стрічок глибокого громад. звучання, звернених до люд. почуттів справедливості, патріотизму, вдячності, миру і дружби між народами. Світоглядні покликання реж. знайшли відображення у кращих його творах: «Великий хліб» (1974, співавт.; диплом 7-го Вкф, Баку, 1974), «Бабусі, дідусі і... всі ми» (1977), «Вісім тактів забутої музики» (1980; приз «Бронзовий дракон» 19-го Мкф короткометраж. фільмів у Кракові, 1982), «Червона ягода чорної кави», «Сиротами не народжуються» (обидва – 1987). Любов’ю до Іспанії пройняті повнометражні д/ф «Іду до тебе, Іспаніє!» (1969; 1-а премія 4-го Вкф у Мінську, 1970) і «Тривожне небо Іспанії» (1984). Про І.-Ф. знято фільм «Кисле вино» (1992, реж. А. Сирих, В. Піка).

А. А. Карась

Стаття оновлена: 2011