Ібрагімов Галімджан Гірфанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ібрагімов Галімджан Гірфанович

ІБРАГІ́МОВ Галімджан Гірфанович (Ибраhuмов Галимҗан Гыйрфан улы; 28. 02(12. 03). 1887, с. Солтанморат, нині Башкортостан, РФ – 21. 01. 1938, м. Казань, нині Татарстан, РФ) – татарський письменник. Один із засн. татар. рад. літ-ри. Навч. у початк. рос. школі м. Оренбург (Росія, 1898–1905) та медресе «Галія» м. Уфа (нині Башкортостан, 1906–08). Від 1909 – у Казані. 1925–27 – голова Академ. центру при Наркомосі Татар. АРСР. У дорев. період виступив як романтик – повість «Татар хатыны ниләр күрми» («Доля татарки», 1909), оповідання «Сөю – сәгадәт» («Любов – щастя»), «Диӊгездә» («В морі»; обидва – 1911), «Табигать балалары» («Діти природи», 1914) та ін. Автор перших у татар. літ-рі психол. роману «Яшь йөрәкләр» («Молоді серця», 1912) та істор.-рев. роману «Безнеӊ көннәр» («Наші дні», 1919; 2-а ред. – 1934; про сприйняття різними соц. класами рев. подій 1905–07). Образи борців за соціалізм створив у драмі «Яӊа кешеләр» («Нові люди», 1920) та повісті «Кызыл чәчәкләр» («Червоні квіти», 1922). У романі «Казакъ кызы» («Дочка степів», 1924) відтворив життя казах. народу, подав картини соц. боротьби, міжродових чвар. Роман «Тирән тамырлар» («Глибоке коріння», 1928) – про нове життя татар. народу. Автор праць з літературознавства («Əдǝбият кануннары» / «Канони літератури», 1916; «Пролетариат әдәбияты турында» / «Про пролетарську літературу», 1924), мовознавства («Татар сарыфы» / «Граматика татарської мови»; 1911; 1917; 2003). Двічі, 1912 і 1914, приїздив до Києва, брав участь у діяльності Т-ва мусульм. студентів, у підготовці їхнього всерос. з’їзду. 17 квітня 1913 заарешт., упродовж 2-х місяців ув’язн. у Лук’янів. тюрмі (відтворив ці події у кн. «Татар студентлары хәрәкәте тарихыннан» / «З історії революційного руху татарських студентів», 1922). І. багато років присвятив вивченню й пропаганді творчості Т. Шевченка серед татарів, башкирів і казахів. Під час перебування в Києві відвідав шевченків. місця, присвятив укр. поету ст. «Каhарман шагыйрь» // г. «Йылдыз» («Зірка»), 1914 (укр. перекл. – «Поет-герой» // «ЛУ» від 10 березня 1967), вказавши на подібність доль укр. і татар. народів. 1927 за станом здоров’я переїхав до м. Ялта (нині АР Крим). 1937 заарешт., помер у тюрем. лікарні. Реабіліт. 1956. Ім’ям І. названо Ін-т мови, літ-ри та мист-ва АН Татарстану.

Літ.: Хасанов М. Х. Писатель, ученый, революционер: Страницы жизни и творчества Г. Ибрагимова. Москва, 1987; Мухаметшин Р. М. Окрыленный борьбой. Казань, 1987; Галимҗан Ибраhимов hәм ХХІ гасыр: тууына 120 ел тулуга багышланган халыкара фәнни-гамәли конференция материаллары. Казан, 2007.

Р. К. Ганієва, Г. С. Сабірзянов

Стаття оновлена: 2011