Іваненко Оксана Дмитрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іваненко Оксана Дмитрівна

ІВАНЕ́НКО Оксана Дмитрівна (31. 03 (13. 04). 1906, Полтава – 16. 12. 1997, Київ) – письменниця, перекладачка. Дочка Дмитра Олексійовича, сестра Дмитра Дмитровича, мати Валерії Іваненків. Чл. НСПУ (1934). Респ. літ. премія ім. Лесі Українки (1974). Закін. Харків. ІНО (1926). Улітку 1924 і 1925 працювала вихователькою в колонії ім. М. Горького під кер-вом А. Макаренка, який втілив її у «Педагогічній поемі» в образі Оксани Варської. 1931 закін. аспірантуру при Укр. НДІ педагогіки (Харків), керувала секцією дит. літ-ри у його Київ. філії. Від 1933 – на твор. роботі. 1947–51 – відп. ред. ж. «Барвінок» (Київ). Дебютувала 1925 оповіданням «До царя» у ж. «Червоні квіти» (Харків). 1930 видала першу зб. для дітей «Майка та жабка» (Харків). Захопилася казкою і обстоювала її важливість у вихованні, коли деякі педагоги вважали цей жанр шкідливим для рад. дітей. Після схвального відгуку на казку «Сандалики, повна скорість!» (Х.; О., 1935) на 1-й Респ. конф. з питань дит. літ-ри (1934) вийшли її «Лісові казки» (Х.; О., 1935; 1936; К.; Х., 1945; К., 1954; 2006), «Великі очі» (Х., О., 1936; К., 1971), «ДЖмелик» (О., 1936), «Едельвейс» (Х.; О., 1936), «Кисличка» (Х., 1937), «Кульбабка» (Х.; О., 1937). Під час 2-ї світ. війни видала кн. оповідань про героїзм дітей, які допомагали партизанам, обороняли свою школу і дім: «Пошта прийшла» (Москва, 1943), «Школа» (К.; Х., 1944), «Таємниця» (К., 1945) та ін. Під враженням про повоєнні дит. будинки написала повість «Рідні діти» (К., 1951; 1957; 1970; рос. перекл. – Москва; Ленінград, 1953), герої якої – колишні малолітні в’язні нім. концтаборів. Збагатила істор.-біогр. жанр укр. літ-ри: оповідання «Друкар книжок небачених» (К., 1947; про І. Федорова), повість про Т. Шевченка «Тарасові шляхи» (Х., 1939; повна версія вийшла у Києві 1961; перевид. – 1974; 1989; рос. перекл. – Москва, 1964), нарис «Богдан Хмельницький» (1954), роман про Марка Вовчка «Марія» (1973; 1988; рос. перекл. – Москва, 1985; усі – Київ). За кн. спогадів «Завжди в житті» (К., 1985) відзнач. Держ. премією України ім. Т. Шевченка (1986). Переклала укр. мовою роман А. Моруа «Тургенєв» (1977), зб. оповідей «Малахітова шкатулка» П. Бажова (1979), деякі твори В. Короленка і Л. Толстого, казки Г.-К. Андерсена та братів Ґрімм. Окремі твори І. перекладено також болгар., нім. та чес. мовами.

Тв.: Ми ще невеличкі: Зб. для дітей дошкіл. та молодшого шкіл. віку. Х.; К., 1931; Юра замазура: Вірш. оповідання. Х., 1931; 1932; Черевички: Вірші. Х., 1933; Весела дудочка: Оповідання. Х.; О., 1934; Я сам нікому не дам: Вірші. Х.; О., 1935; О., 1936; Галочка: Оповідання. Х., 1939; Казка про веселу Аль. Х., 1939; Три бажання: Казка. К., 1940; 1986; Маяк: Казка. К., 1941; Життя коло смерті: Оповідання. К., 1945; Казка про маленького Піка та його батьків. К., 1947; Куди літав журавлик: Повість про надзвичайні пригоди наддніпрян. журавлика. К., 1947; Оповідання та казки. К., 1949; Дубок: Казка. К., 1950; Що трапилося в саду. К., 1953; Великий шум: Повість та оповідання. К., 1983; Твори: У 5 т. К., 1984–85; Чарівні зерна. К., 1986; Казки. К., 1992; 1999.

Літ.: Шкаровська І. Оксана Іваненко: Літ.-крит. нарис. К., 1969; Слово про Оксану Іваненко: Ст., етюди, есе. К., 1986; Дьяченко А. Вся жизнь – среди людей // Радуга. 1987. № 2; Костюченко В. Старійшина сучасної української літератури // СВ. 1996, 12 квіт.; Єфімов О., Чайковський Б. Велика родина Оксани Іваненко. Видатній українській письменниці – 90 років // ЛУ. 1996, 18 квіт.; Дацюк О. Дві біографії однієї письменниці // СіЧ. 1998. № 6; Скорський М. Оксана Іваненко. К., 2001; Костецький А. Мандрівки Тарасовими шляхами: Оксана Іваненко // Костецький А. Пригоди славнозвісних книг. К., 2005; Ярмиш Ю. Твори невтомного серця // КіЖ. 2006, 26 квіт.

Б. Й. Чайковський

Стаття оновлена: 2011