Іванис Василь Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іванис Василь Миколайович

ІВА́НИС Василь Миколайович (псевд. – О. Болотенко; 22. 03(03. 04). 1888, станиця Анастасіївська Кубан. обл., нині Краснодар. краю, РФ – 28. 09. 1974, Торонто) – громадсько-політичний діяч. Дійс. чл. НТШ, чл. УВАН, Укр. істор. т-ва. Вивчав економіку в Моск. комерц. ін-ті, інж. справу – в Новочеркас. політех. ін-ті (1911–15). З поч. 1-ї світ. війни закін. прискорений курс Михайлів. артилер. школи у Петрограді (нині С.-Петербург), брав участь у бойових діях на турец. фронті. Після Лютн. революції 1917 підтримав кубан. фракцію, яка вимагала проголошення незалежності краю і була тісно пов’язана з УЦР. Від 1918 – чл. Кубан. ради, 1919 – міністр торгу і пром-сті, 1920 – прем’єр-міністр Кубан. уряду й в. о. отамана кубан. війська. На еміграції мешкав у Чехо-Словаччині, Польщі, Німеччині. Один із засн. і проф. (від 1927) Укр. госп. академії в Подєбрадах, від 1932 – проф. каф. хім. технології Укр. тех.-госп. ін-ту (1945–48 очолював його в Реґенсбурзі). 1936–39 викладав хімію, технологію, фізику і математику в с.-г. ліцеї у с. Черниця (нині Бродів. р-ну Львів. обл.). 1948 виїхав до Канади, був заст. голови упр. НТШ в Канаді, головою братства св. Володимира, ред. його друк. органа «В обороні віри». Співпрацював з період. вид. «Українські вісті» (Німеччина), «Український голос» (Вінніпеґ), «Нові дні» (Торонто), «Кубанський край» (Торонто). 1952–57 – кор. «Голосу Канади». Автор дослідж. з хім. технологій, енергет. госп-ва й пром-сті України та Пн. Кавказу; праць з історії України, Пн. Кавказу, Кубані й козацтва; 5-том. спогадів «Стежками життя» (1958).

Пр.: Енергетичне господарство України та Північного Кавказу. 1934; Промисловість України і Північного Кавказу. 1937; Козацтво в Україні. 1950; Імперіялізм Московщини, Росії і СССР. 1951; Симон Петлюра – президент України. 1952; Боротьба Кубані за незалежність. Мюнхен, 1968.

В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2011