Іваницький Сергій Митрофанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іваницький Сергій Митрофанович

ІВАНИ́ЦЬКИЙ Сергій Митрофанович (псевд. і крипт.: С. Г., С. И., С. І., С. Г-ко, С. Гр., С. Грущенко; 12(24). 03. 1874, с. Широка Гребля Літин. пов. Поділ. губ., нині Літин. р-ну Вінн. обл. – після 1945, Ленінград, нині С.-Петербург) – педагог, публіцист, громадський діяч. Закін. Київ. духовну академію (1898). Відвідував лекції В. Антоновича та О. Кониського. Від 1898 викладав історію та географію у Кам’янець-Поділ. духов. жін. школі. Разом з В. Чехівським вів активну нац.-просвітн. пропаганду серед молоді, через що 1904 був звільнений. Відтоді – у міській двоклас. школі. Співпрацював з Поділ. істор.-археол. т-вом. У 9-му й 10-му томах його «Трудов...» опублікував працю «Переяславский епископ Гервасий Линцевский и начало возсоединения униатов в Западной или Польской Украине (1757–1769)» (окреме вид. – 1904). Друкувався у «Записках Наукового товариства імені Тараса Шевченка», «ЛНВ», часописах «Громадська думка», «Рада», «Промінь» та ін. 1906 брав участь у заснуванні Поділ. «Просвіти». Водночас виконував обов’язки інспектора нар. шкіл Вінн. пов., займався орг-цією укр. початк. навч. закладів. Від 1907 – у комерц. школі м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ). Лектор, чл. ради та скарбник Катеринослав. «Просвіти». 1910 повернувся на Поділля, працював у Могилів-Поділ. комерц. школі (нині Вінн. обл.). Сприяв розвитку укр. літ. мови. Співукладач 2-том. «Російсько-українського словника», перевид. 1918 у Вінниці, згодом – у Катеринославі та Ляйпцизі. Від 1918 – дир. Кам’янець-Поділ. учит. семінарії, від 1922 – в ІНО; від 1927 – у Коростен. пед. технікумі (нині Житомир. обл.); згодом – у ВНЗах Києва. На поч. 1930-х рр. переїхав до Ленінграда, працював у Пед. ін-ті, де 1937 захистив канд. дис. Вивчав історію Правобереж. України 18 ст.

Літ.: Чабан М. Іваницький Сергій Митрофанович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2001. Вип. 8.

ДА: ЦДІА України. Ф. 711, оп. 3, спр. 2446, 2450.

М. П. Чабан

Стаття оновлена: 2011