ІВАНО́В Андрій Олексі­йович (30. 11 (13. 12). 1900, м. Замостя, нині Люблін. воєводства, Польща — 01. 10. 1970, Москва) — спів­ак (лірико-драматичний баритон). Народний артист СРСР (1944). Державні нагороди СРСР. Навч. у Київ. кооп. ін­ституті (1921–24), водночас брав уроки співу у приват. вокал. студії М. Лунда та був статистом в опері. 1925 І. за­просили про­співати партію Євгенія Онєгіна в однойм. опері П. Чайковського у студент. випускній ви­ставі Київ. муз. технікуму, керівництво якого зарахувало цей дебют як дипломну роботу й успішне закінче­н­ня опер. класу. 1925–26 — соліст пере­сув. опер. трупи В. Ганфа, 1926–28 — Бакин., 1928–31 — Одес., 1931–34 — Свердлов. (нині Єкатеринбург), 1934–49 — Київ. театрів опери та балету, 1950–56 — Великого театру у Москві. Саме в київ. період творчості його рідкіс. краси, «оксамитового» тембру баритон, гнучкий, політний, багатий на динам. від­тінки, роз­квітнув і досяг вершини майстерності. Від 1956 плідно спів­працював із Всесоюз. радіо і студією грамзапису, які увічнили його значний опер. і камер. репертуар із творів рос., зарубіж. і укр. композиторів, укр. нар. пісень і романсів. За його участі записано опери «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Ріґолет­то» Дж. Верді. Випущено комплект із 3-х платівок «Искус­ство Андрея Иванова». Гастролі в Австрії, Великій Британії, Німеч­чині, Польщі, Угорщині.