Іванов Дмитро Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іванов Дмитро Йосипович

ІВАНО́В Дмитро Йосипович (22. 10. 1946, с. Тарасівка Новгородків. р-ну Кіровогр. обл.) – поет. Чл. НСПУ (1978). Обл. літ. премія ім. О. Десняка (1979), всеукр. ім. І. Нечуя-Левицького (1997), ім. М. Коцюбинського (2008), міжнар. ім. Г. Сковороди (2001), ім. В. Винниченка (2009). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2010). Закін. Київ. ун-т (1980). Працював у кіровогр. рай. г. «Зоря комунізму» (1968–72), ст. ред. Черніг. наук.-метод. центру нар. творчості (1978–83), головою Черніг. літ. об’єднання (1983–94); від 1991 – гол. ред. черніг. обл. г. «Гарт». Від 2011 – голова Черніг. орг-ції НСПУ. Більшість поезій – сюжетні, драм., створ. на основі неординар. життєвих епізодів. І. – майстер психол. портрета; буденні побут. історії, зображені ним, стають ознаками часу і висвітлюють людину з її найхарактернішими рисами. Найчастіше звертається до жанру балади, розглядаючи болючі теми села. Окремі твори І. перекладено рос., білорус., башкир., казах., киргиз., литов., молд., болгар. мовами.

Тв.: Зерно і любов. К., 1977; Грай, сопілонько моя. К., 1979; Там, где рождаются радуги: Худож.-публицист. повесть. Москва, 1981; Заповіти мого роду. К., 1983; Стремено. К., 1986; Красный корень. Москва, 1987; Маминих слів чорнобривці. К., 1991; Зорі над Україною. Чг., 2005; Здрастуйте! Я повернувся! Чг., 2007; Монолог з тридцять третього. Чг., 2008; Село в терновому вінку. Чг., 2008.

Літ.: Драч І. Подих справжньої поезії // Іванов Д. Зерно і любов. К., 1977; Олійник Б. З нової хвилі // Іванов Д. Заповіти мого роду. К., 1983; Моренець В. Про воду «живу» і «мертву» // Вітчизна. 1983. № 10; Талалай Л. Право на гріх // ЛУ. 2004, 9 верес.; Його ж. Муза з обличчям селянки // Там само. 2009, 29 січ.

Л. М. Талалай

Стаття оновлена: 2011