Іванов Іван Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іванов Іван Іванович

ІВАНО́В Іван Іванович (21. 11. 1918, с. Раменьє, нині Твер. обл., РФ – 18. 04. 1999, Дніпропетровськ) – фахівець у галузі ракетно-космічної техніки. Д-р тех. н. (1962), чл.-кор. НАНУ (1978). Герой Соц. Праці (1961). Ленін. премія (1964). Держ. премія СРСР (1977). Премія ім. М. Янгеля АН УРСР (1985). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (1998). Держ. нагороди СРСР. Закін. Казан. авіац. ін-т (РФ, 1946). Від 1940 працював у КБ Казан. авіац. з-ду під кер-вом В. Глушка, яке згодом переведене у м. Хімки Моск. обл.: нач. конструктор. групи (1946–48), провід. конструктор (1948–51); від 1951 – у КБ «Південне» (Дніпропетровськ): організатор і гол. конструктор КБ-4 (двигунобудування) та заст. гол. конструктора (1958–67), нач. і гол. конструктор КБ-4 (1967–79), гол. конструктор із двигунобудування і заст. гол. конструктора (1979–87), ст. н. с.-консультант (1987–91); водночас 1953–72 викладав на каф. теплотехніки Дніпроп. ун-ту; 1991–99 – гол. н. с. Ін-ту тех. механіки НАНУ (Дніпропетровськ). Наук. дослідж.: розроблення рідин. ракет, плазмових та іонних двигунів і енергоустановок (зокрема ядер.), забезпечення надійності їх роботи та технологічності; стійкість процесу горіння палива у камерах згоряння і газогенераторах, усунення в них високочастот. коливань. Брав участь у конструюванні двигунів для перших рад. ракет Р-1, -2, -5. Керував створенням низки рідин. ракет. двигунів, що не мають аналогів у світ. практиці, серед них – рульові для 1-го та 2-го ступ. і маршові для верхніх ступ. ракет; для забезпечення спуску пілотов. косміч. корабля на Місяць і злету з нього. Більшість наук. праць закритого характеру.

Літ.: Глушко В. П. Развитие ракетостроения и космонавтики в СССР. Москва, 1981; 70-річчя члена-кореспондента АН УРСР І. І. Іванова // Вісн. АН УРСР. 1989. № 1; Мошненко Ю. И. Заметки на ракетных чертежах. К., 1996.

М. І. Довготько

Стаття оновлена: 2011