Іванов Михайло Гаврилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Іванов Михайло Гаврилович

ІВАНО́В Михайло Гаврилович (1877, м. Бахмут, нині Артемівськ Донец. обл. – листопад 1919, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ) – композитор, музично-громадський діяч, педагог. Закін. юрид. ф-т Ун-ту св. Володимира у Києві, навч. у Моск. консерваторії (кл. С. Танєєва). Від 1914 – у Катеринославі: викл. теорії музики, гармонії та опер. кл. Муз. уч-ща, музики і співу – приват. (немуз.) навч. закладів; чл. «Просвіти»; засн. Укр. муз.-драм. школи (1918), ініціатор створення Укр. муз. т-ва; кер. муз. сектору відділу мист-в губнаросвіти (1918–19). Активно підтримав реорганізацію Катериносл. муз. уч-ща в Консерваторію, відкриту урядом Директорії (лютий 1919). Розстріляний «за участь у замаху на життя батька Н. Махна». Автор низки статей (у рукописах) про укр. джерела в муз. творах рос. композиторів, зокрема «Дещо про мистецький світогляд П. І. Чайковського та М. А. Римського-Корсакова». Творча спадщина не збереглася.

Тв.: опери – «Травнева ніч» (за М. Гоголем), дит. опера «Принц-свинопас» (за Г.-К. Андерсеном; обидві – лібрето В. Атаманюка); солоспіви – «На чужині», «Наче море в краях полудневих», «І нелюба свого», «Лебеді плавають», «Коли хочеш знати, серденько» (усі – сл. Олександра Олеся), «Вечір» (сл. Т. Шевченка), «Вечір тане в безкраї рожевому» О. Толстого, «Сто літ» Я. Полонського, О. Апухтіна (обидва – в укр. перекл. В. Атаманюка); 5 вальсів; хори; мелодекламації.

Літ.: Музична спадщина М. Г. Іванова // Вир революції: Літ.-мист. зб. губнаросвіти. Катеринослав, 1921, лип.; Атаманюк В. Пам’яти музики. На п’яту річницю замордування М. Г. Іванова // Зоря. Катеринослав, 1925, груд.; Рябцева І. Повернення з забуття...: М. Г. Іванов – викл., композитор, громад. діяч // Мист-во та освіта сьогодення. Х., 2007. Вип. 18.

І. М. Рябцева

Стаття оновлена: 2011