Іванов Порфирій Корнійович

ІВАНО́В Порфирій Корні­йович (08(20). 02. 1898, с. Оріхівка Словʼяносербського повіту Катеринославської губернії, нині Луганського р-ну Луганської обл. — 10. 04. 1983, хутір Верх­ній Кондрючий, нині село Кондрюче Довжанського р-ну Луганської обл.) — засновник ідеї та практичного вче­н­ня про еволюцію сві­домості людини. Народився у багатодітній шахтарській родині. Під­літком роз­почав трудове життя. Ставши свідком страж­дань і загибелі людей під час 1-ї світової війни, воєн­них дій 1918–20, масового голоду та епідемій, ді­йшов думки, що причиною усіх людських бід є війна з природою, неро­зумі­н­ня людиною свого при­значе­н­ня. 

25 квітня 1933 висунув ідею про необхідність еволюції сві­домості людини, в основі якої — любов до природи, повітря, води, землі, людей і, найголовніше, до свого Творця, усві­домле­н­ня внутрішньої єд­ності з яким докорін­но пере­будує світо­гляд людини, а життя на Землі набуде нової якості. Від­тоді він став живим уособле­н­ням своєї ідеї. З довірʼям і любовʼю ішов назу­стріч природі: від­критим тілом терпів лютий мороз, купався в холодній воді, за будь-якої погоди ходив босоніж, тривалий час не їв і не пив. Через суворі ви­пробува­н­ня, в терпін­ні і праці, він по­став людиною якісно новою, носієм і виразником одвічного джерела здоровʼя та життя. Почав допомагати людям, повертати їм здоровʼя, давав прості поради, які пізніше оформив у 12 правил «Дєтка». Головне для нього — людина з її проха­н­ням і бажа­н­ням бути здоровою. Пробуджені до життя люди з вдячністю на­звали І. Учителем, Богом землі. 

Великих зусиль він докладав до су­спільного ви­зна­н­ня своєї ідеї: часто їздив до Москви, спілкувався з людьми, ви­ступав у різних аудиторіях, звертався до багатьох ін­станцій — від ра­йон­ної газети до ЦК КПРС, — пропонуючи свій практичний досвід ві­домим пред­ставникам радянської науки, медицини, освіти. Просив на­друкувати його праці про природне оздоровле­н­ня і вихова­н­ня нової людини, однак з боку влади терпів неро­зумі­н­ня та пере­слідува­н­ня, загалом 12 років пере­бував у тюрмах та психіатричних лікарнях МВС СРСР. 

У 1970-х рр. по­жвавився інтерес до його особистості та ідеї. 1971 у Верх­ньому Кондрючому побудовано дім, у який і нині може при­їхати кожний, хто цікавиться вче­н­ням І. Тут від середини 1970-х рр. жив і працював І., зу­стрічався з ученими, журналістами, при­ймав людей, описував у зошитах своє життя та вче­н­ня, занотовував думки про майбутнє (залишив понад 200 зошитів), створив «Гімн», у якому виразив свою ідею. Після публікації стат­ті С. Власова «Эксперимент длиной в полвека» у журналі «Огонек» (1982, № 8) І. одержав листа з Міністерства охорони здоровʼя СРСР із вдячністю за його працю. На­прикінці 1980-х рр. вче­н­ня І. поширилося в су­спільстві. 

Вперше у науковому світі його пред­ставлено на Всесоюзних наукових чита­н­нях до 125-річчя від дня народже­н­ня В. Вернадського (Київ, 1988). На ВДНГ СРСР (Москва, 1988) та УРСР (Київ, 1989) від­крито екс­позиції, присвячені природному оздоровлен­ню людини за системою І. У 1990-х рр. у багатьох містах України організовано медичні, педагогічні, науково-практичні та молодіжні конференції. Так, 1992 у Києві за під­тримки Міністерств освіти та охорони здоровʼя України від­булася 1-а науково-практична конференція «Зберегти життя на Землі. Система природного оздоровле­н­ня Вчителя Іванова». Створено науково-популярні фільми «Я той, хто в мені» («Київнаукфільм», 1991), «Живе життя» («Центрнаукфільм», 1993), «Я життя за­пропонував» («Лен­наукфільм», 1994), «Щоб жити...» («Київнаукфільм», 1998). У Свердловському крає­знавчому музеї (нині м. Довжанськ) 1994 започатковано щорічну тематичну ви­ставку «Я життя за­пропонував людям», яку також було екс­поновано в Між­народному центрі культури і мистецтв «Український дім» (Київ), Центральному будинку художника (Москва; обидва — 1995), Національному музеї історії України (Київ, 1996) та в усіх областях України, а також у Між­народному ви­ставковому центрі «Deutsche Messe» (м. Ган­новер, Німеч­чина, 2001). Низка конференцій, радіо- і телепередач, фотови­ставок, лекцій в освітніх закладах, лікарнях, вʼязницях тривала до 2000. 

На засадах ідей І. в Україні та низці країн близького зарубіж­жя було виховано поколі­н­ня послідовників, що дотримуються його практичних порад, осмислюють жит­тєвий шлях.