Зорян Стефан
Визначення і загальна характеристика
ЗОРЯ́Н Стефан (
; справж. — Аракелян Степан Єгіайович; 
; 03(15). 09. 1889, м. Каракліс, нині Ванадзор, Вірменія — 14. 10. 1967, Єреван) — вірменський письменник. Член СП СРСР (1934). Академік АН Вірм. РСР (1965). Закін. рос. 2-річну школу (1904). Від 1906 мешкав у м. Тифліс (нині Тбілісі), від 1919 — у Єревані. У романах «
(«Родина Аміряна», 1921; опубл. 1963), «
(«Біле місто», 1932), повістях «
» («Голова ревкому», 1923), «
» («Дівчина з бібліотеки», 1926), «
» («Вардадзорська комуна», 1930) відобразив складні роки становлення рад. влади у Вірменії. Автобіогр. роман «
» («Історія одного життя», кн. 1–2, 1935–39) став худож. біографією цілого покоління. В істор. романах трилогії «
» («Цар Пап», 1944), «
» («Вірменська фортеця», 1959) та «
» («Вараздат», 1967) узагальнив гол. умову існування народу — державність. Писав також для дітей. Переклав вірм. мовою окремі твори Л. Толстого («Війна і мир»), І. Тургенєва, В. Гаршина та ін. У 1930-х рр. відвідував Україну (ст. «В новой столице Украины» // г. «Коммунист», 1934, № 1). Опублікував статті про творчість Т. Шевченка («Родной Шевченко» // «Литературная газета», 1964, № 11), П. Тичини та ін. Укр. мовою низку творів З. переклав С. Калустянц. Засн. Дім-музей З. (1972) та літ. премію його імені (1980).
Додаткові відомості
- Основні твори
- укр. перекл. — Безпритульний Аршо. X., 1930; Повісті. Оповідання. К., 1955; Історія одного життя. К., 1969.
Рекомендована література
Завантажити статтю
