Зорян Стефан

ЗОРЯ́Н Стефан (; справж. – Аракелян Степан Єгіайович; ; 03(15). 09. 1889, м. Каракліс, нині Ванадзор, Вірменія – 14. 10. 1967, Єреван) – вірменський письменник. Чл. СП СРСР (1934). Акад. АН Вірм. РСР (1965). Закін. рос. 2-річну школу (1904). Від 1906 мешкав у м. Тифліс (нині Тбілісі), від 1919 – у Єревані. У романах « («Родина Аміряна», 1921; опубл. 1963), « («Біле місто», 1932), повістях « » («Голова ревкому», 1923), «» («Дівчина з бібліотеки», 1926), «» («Вардадзорська комуна», 1930) відобразив складні роки становлення рад. влади у Вірменії. Автобіогр. роман «» («Історія одного життя», кн. 1–2, 1935–39) став худож. біографією цілого покоління. В істор. романах трилогії « » («Цар Пап», 1944), « » («Вірменська фортеця», 1959) та «» («Вараздат», 1967) узагальнив гол. умову існування народу – державність. Писав також для дітей. Переклав вірм. мовою окремі твори Л. Толстого («Війна і мир»), І. Тургенєва, В. Гаршина та ін. У 1930-х рр. відвідував Україну (ст. «В новой столице Украины» // г. «Коммунист», 1934, № 1). Опублікував статті про творчість Т. Шевченка («Родной Шевченко» // «Литературная газета», 1964, № 11), П. Тичини та ін. Укр. мовою низку творів З. переклав С. Калустянц. Засн. Дім-музей З. (1972) та літ. премію його імені (1980).

Тв.: укр. перекл. – Безпритульний Аршо. X., 1930; Повісті. Оповідання. К., 1955; Історія одного життя. К., 1969.

Літ.: Кочевський В. Мудрий літописець Вірменії // Зорян С. Історія одного життя. К., 1969; Дзюба І. М. Стефан Зорян в історії вірменської літератури. К., 1982.

О. І. Божко, О. Айвазян