Зайончковський Станіслав-Францішек
Визначення і загальна характеристика
ЗАЙОНЧКО́ВСЬКИЙ Станіслав-Францішек (Zajączkowski Stanisław Franciszek; 29. 01. 1890, Львів — 10. 10. 1977, м. Лодзь, Польща) — польський історик-медієвіст, архівіст. Учень С. Закшевського. Доктор габіліт. з історії серед. віків (1930). Навч. на правн. і філос. ф-тах Львів. університету. Учасник 1-ї світової війни. Перебував у рос. полоні. Після повернення 1921 здобув ступ. д-ра історії. 1921–32 працював у Держ. архіві Львова (1927–28 стажувався у Практич. школі вищих студій в Парижі); водночас від 1926 викладав у Львів. університеті; 1931–32 — приват-доцент, 1932–37 — надзвич., від 1937 — звич. проф. Університету ім. С. Баторія у м. Вільно (нині Вільнюс); 1940–45 — співроб. Держ. архіву Вільнюса; від 1945 — у Лодзин. університеті: завідувач кафедри середньовіч. історії Польщі, декан гуманітар. (1946–48) і філос.-істор. (1956–60) факультетів. Досліджував історію середньовіч. Литви і Польщі та їх взаємини з хрестоносцями, окремі питання історії Львова, зокрема описав архів та історію львів. катол. капітули, де збереглися давні документи з історії міста.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Archiwum Kapituły Łacińskiej we Lwowie. 1923; Z dziejów Katedry lwowskiej. 1924; Studia nad dziejami Żmudzi wieku XII. 1925; Polska a Zakon Krzyżacki w ostatnich latach Władysława Łokietka. 1929; Dzieje Litwy pogańskiej do 1386 r. 1930 (усі — Львів); Zarys dziejów Zakonu krzyżackiego w Prusach. Toruń, 1934.
Завантажити статтю
Людина 
