Розмір шрифту

A

Конотоп

КОНОТО́П — місто обласного значе­н­ня Сумської області, райцентр. Конотоп. міській раді під­порядк. Під­липнен. сільс. рада (села Під­липне, Комсомольська Комуна, Лобківка). Знаходиться на р. Єзуч (притока Сейму, бас. Дніпра), за 250 км від Києва та за 129 км від обл. центру. Площа 40,32 км2. Насел. 92 657 осіб (2001, складає 97,0 % до 1989), пере­важно українці. Залізнич. вузол, через який проходить 9-й між­нар. транс­порт. коридор, що забезпечує вантажні та пасажир. пере­везе­н­ня за 7-ма напрямами: Київ., Харків., Полтав., Моск., Курським (РФ), Гомел., Вітебським (обидва — Білорусь). Уперше зга­дано в писем. джерелах 1638. Деякі історики вважають, що К. як насел. пункт існував до монголо-татар. навали. За нар. пере­казами, під час пере­ходу татар. кін­ноти в цих місцях у не­прохід. болотах загинуло багато коней і воїнів, тому й місцевість стали називати конотопом. Побутує твердже­н­ня, що назва міста походить від р. Конотопка, яка протікала неподалік, а пізніше висохла. Тут у 2-й пол. 1630-х рр. на місці прожива­н­ня пере­селенців із Прав­обереж. України польс. уряд спорудив фортецю, яка була опор. пунктом на прикордон­ні з Рос. державою. 1643 у К. створ. митницю. Від 1648 — сотен­не містечко Ніжин. полку. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Під час укр.-рос. війни 1658–59 К. витримав 70-денну (травень–липень 1659) облогу 100-тис. рос. армії під командува­н­ням князів О. Трубецького, С. Пожарського, Г. Ромо­дановського та загонів укр. опозиції наказ. геть­мана І. Без­палого. Оборону утримувало укр. військо (4–5 тис.) на чолі з ніжин. полковником Г. Гуляницьким. Вимушена затримка рос. військ під К. дала змогу геть­ману І. Виговському мобілізувати укр. військо в Прав­обереж. Україні та залучити на­ймані загони іноземців (разом бл. 60 тис.) і 40-тис. військо крим. хана Мух­хамед-Ґірея ІV. 28–29 червня (8–9 липня) 1659 від­булася Конотоп. битва, у ході якої козац.-татар. військо здобуло пере­могу. Імітувавши втечу, козаки заманили росіян у заздалегідь під­готовлену пастку. За­знавши величез. втрат, рос. військо зняло облогу К. і від­ступило, однак І. Виговський не зміг скори­статися пере­могою через громадян. війну в Україні. Результати битви мали широкий резонанс у Європі та Москві. 1666 у К. налічувалося 474 двори. 17(27) червня 1672 у Козацькій Діброві побл. м-ка від­булася ген. козац. рада, на якій обрано геть­маном І. Самойловича та під­писано Конотоп. стат­ті (угода між Військом Запорозьким і Моск. державою; складалися з 10-ти пунктів, які по­вторювали Глухів. стат­ті 1669 з подальшим обмеже­н­ням прав України, зокрема у зовн. політиці). У 1780-х рр. в околицях К. діяв пов­стан. загін, який очолював С. Гаркуша. 1782–96 — повіт. місто Новгород-Сівер. намісництва, 1796–1802 — Малорос., від 1802 — Черніг. губ. 1868 споруджено перший залізнич. вокзал, паровозне депо, залізничні майстерні, а в на­ступ. році прокладено Курсько-Київ. залізницю.

На­прикінці 19 ст. у К. побудовано чавуноливар., ресор. і цегл. заводи, а на поч. 20 ст. працювало 35 пром. під­приємств. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 132), за­знали сталін. ре­пресій. Від 1923 — райцентр, 1923–30 — центр округи. На час створе­н­ня Конотоп. округа налічувала 11, 1925 — 15 (199 сільс. рад; насел. 588 тис. осіб) р-нів. 1932–39 — у складі Черніг., від 1939 — Сум. обл. Від­тоді ж — місто обл. значе­н­ня. Від 7 вересня 1941 до 6 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили 2870 жит., 27 тис. військовополонених, 1100 осіб вивезли на примус. роботи до Німеч­чини. В околицях міста діяв партизан. загін (командир — Ф. Канавець), що входив до партизан. зʼ­єд­на­н­ня під командува­н­ням С. Ковпака. 1960 у К. зʼявився перший у СРСР телецентр рай. рівня. 1897 мешкало бл. 19,4 тис., 1939 — 45,9 тис., 1959 — 54,1 тис., 1979 — 82,3 тис., 1989 — 95,5 тис., 1998 — 97,2 тис. осіб. Нині К. — один із найбільших пром. центрів Сумщини. На тер. міста працюють бл. 20 великих пром. під­приємств різних галузей економіки. Найбільша питома вага у заг. обсягах виробництва належить під­приємствам «Мотордеталь-Конотоп» (40,7 %), «Авіакон» (12,7 %), «Конотопмʼясо» (12,7 %), «Червоний металіст» (9,7 %). У К. — індустр.-пед. і політех. технікуми й ін­ститут Сум. університету, філії Європ. університету та Між­регіон. академії упр. персоналом, профес. училище № 4, ПТУ № 20, профес. ліцей; г-зія, навч.-вихов. комплекс, 1 школа 1-го, 2 — 2–3-го, 9 — 1–3-го ступ., вечірня школа 1–3 ступ., 13 дитсадків; 2 ДЮСШ, станції юних натуралістів, техніків і туристів, центр дит.-юнац. творчості; Конотопський крає­знавчий музей ім. О. Лазаревського, музей-садиба М. Драгомирова та музей авіації, центр. міська б-ка, центр. дит. б-ка, міська бібліотека для дорослих, міська дит. б-ка, міські Будинки культури «Зоряний» і «Сучасник», центр культури та до­зві­л­ля «Кінотеатр “Мир”», 2 дит. муз. школи, дит. школа мистецтв; центр. рай. лікарня, від­ділк. лікарня Пд.-Зх. залізниці; від­діл. 10-ти банків. Виходить г. «Конотопський край». Для занять фіз. культурою та спортом діють 2 стадіони, 22 спорт. зали, стрілк. тир, басейн, 4 футбол. поля, 32 спорт. май­данчики. Функціонують реліг. громади УПЦ МП, УПЦ КП, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської. У К. є р-ни зі старою та колорит. забудовою. Дуже багато деревʼяних будинків із рідкіс. для Над­дні­прянщини вікон­ницями. Збереглася садиба, яку звів у 19 ст. військ. діяч, публіцист М. Драгомиров (народився побл. К.; був прообразом отамана І. Сірка в картині І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», 1878–91). Загиблих у Конотоп. битві козаків з обох сторін поховали в одній брат. могилі, а на її місці по­ставили церкву на честь 40-ка мучеників Сева­стійських. Нині там знаходиться церква Вознесі­н­ня Господнього, яку в пізньокласицистич. архіт. формах споруджено в період від 1824 до 1846 на кошти І. Драгомирова (батько М. Драгомирова). Однією з най­старіших деревʼяних і унікал. для Сумщини є Свято-Микол. церква (1891). Міста-по­братими: Мездра (Болгарія), Дмитрієв (Курська обл., РФ). Встановлено памʼятники Т. Шевченку, О. Пушкіну, погру­д­дя М. Драгомирова, рев. діячів Івана та Степана Радченків (народилися у К.), монумент футболістам, памʼятні знаки воїнам-афганцям, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, жертвам голодомору 1932–33, стелу на честь 65-го гвардій. міномет. полку та 143-ї і 280-ї стрілец. дивізій.

Серед. видат. уродженців — культ.-осв. діяч М. Парпура (19 ст.); історик літ-ри, поет, бібліо­граф, текс­толог, чл.-кор. РАН С. Пономарьов, історик, бібліо­граф, демо­граф В. Різниченко, хірург-онколог, академік РАН, президент Рос. АМН М. Давидов, лікар-гігієніст, чл.-кор. АМН СРСР С. Черкинський, фахівець у галузі машинобудува­н­ня, чл.-кор. АН УРСР М. Короткевич, біо­хімік, чл.-кор. АН УРСР А. Утєвський, фахівець у галузі динаміки транс­порт. засобів, чл.-кор. НАНУ В. Ушкалов, фахівець у галузі зварюва­н­ня А. Бондарев, фахівець у галузі енергетики Т. Губенко, хімік С. Іванов, фахівець у галузі кораблебудува­н­ня Ю. Коробанов, фахівець у галузі будівництва залізниць М. Курган, математик А. Левитська, фізики Г. Пека, Л. Слюсаренко, Ю. Філатов, фахівець у галузі механізації с. господарства В. Тарасенко, фахівець у галузі радіозвʼязку С. Федосов, фахівець у галузі руйнува­н­ня гірських порід В. Царицин, геолог, страти­граф-палеонтолог В. Янко, економісти В. Зимовець, С. Сіденко, право­знавець С. Братусь, історики Р. Киричок, Ю. Курносов, лікарі- невропатологи Л. Алєєв, Г. Дінабурґ, лікар-хірург М. Велигоцький, лікарі-гігієністи В. Журавель, С. Радченко, ортопед-травматолог К. Сиваш; письмен­ники О. Башкирова, Г. Єлишевич, Л. Смілянський, О. Соколовський, літературо­знавець, пере­кладач Ю. Назаренко; мистецтво­знавець, художник, засл. діяч мистецтв УРСР Н. Велігоцька, художники М. Вайнштейн, І. Лєнчик, А. Сологуб, Н. Сомко, Н. Сиротенко, С. Ярешко, художник театру С. Йоффе, архітектор С. Корж; засл. арт. УРСР — режисер Г. Воловик, актриса О. Журавльова, спів­ак В. Саєнко; тренери А. Єфремов (греко-рим. боротьба), В. Жураховський (веслува­н­ня на байдарках і каное), спортс­мени М. Май­данова (біг), М. Міміашвілі (класична боротьба), І. Тельний (стрільба); Герої Рад. Союзу С. Проценко та Ю. Цитовський, повний кавалер ордена Слави С. Долговець. У с. Під­липне народилися лікар-гін­еколог, громад. і церк. діяч А. Лисий, Герої Рад. Союзу В. Воронов і Г. Тхор. У К. бували Т. Шевченко, М. Гоголь, М. Коцюбинський, І. Рєпін, П. Чайковський. Місто описували М. Гоголь у повісті «Пропавшая грамота», Г. Квітка-Основʼяненко у повісті «Конотопська від­ьма» й істор. нарисі «Пре­дание о Гаркуше», Н. Рибак у істор. романі «Пере­яславська рада». Улітку 1949 перед жит. у кінотеатрі ім. Воронцова та перед студентами учител. ін­ституту ви­ступав письмен­ник- гуморист Остап Вишня (П. Губенко). У К. 1894–95 мешкав із батьками майбут. художник-авангардист світ. рівня К. Малевич; тут минули дит. роки поета М. Ігнатенка. З містом повʼязані життя та діяльність білорус. поета Ф. Богушевича (19 ст.), письмен­ника О. Столбіна (працював дир. заг.-осв. школи), художника О. Гофмана (працював учителем малюва­н­ня, керував студією образотвор. мистецтва; серед його учнів — засл. художники УРСР Є. Лученко та В. Масик), бандуриста О. Ковшара, Героїв Рад. Союзу О. Панова та Н. Волкової.

Літ.: Лазаревский А. Историко-статистические сведения о населен­ных местностях Конотопского уезда. К., 1890; Маленко Е. Е. и др. Конотоп: Путеводитель. Х., 1982; Конотопу — 350. К., 1987; Горобець В. М. Битва під Конотопом року 1659 // Роз­будова держави. 1996. № 7; Конотопська битва 1659 року: Зб. наук. ст. К., 1996; Бульвінський А. Конотопська битва 1659 р. // УІЖ. 1998. № 3; Боришнєв В. О. Конотоп. Сторінки минулого. Конотоп, 2001.

Г. М. Василенко

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2014
Том ЕСУ:
14
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
1453
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
168
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 33
  • середня позиція у результатах пошуку: 19
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 19): 202% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Конотоп / Г. М. Василенко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-1453.

Konotop / H. M. Vasylenko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2014. – Available at: https://esu.com.ua/article-1453.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору